Здоров’я – одна з найважливіших сфер життя людини, можливо, саме тому її часто використовують як спекулятивний інструмент. Про популізм, безкоштовну медицину в Україні і розвиток цієї галузі розмовляли з народним депутатом України, членом фракції «Самопоміч», заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я – Сисоєнко Іриною в інтерв’ю для Proman Ukraine.

Незважаючи на молодий вік, Ви вже багато встигли. Як Вам все вдається?

— Найважливіше – це багато працювати й дозволяти собі мріяти, ставити високі цілі, робити все для того, аби їх реалізувати. Тільки праця, робота над собою, саморозвиток привели до тих результатів, які я сьогодні маю.

Політична діяльність вимагає багато зусиль і твердості в прийнятті рішень. Як Ви зберігаєте баланс між ролями «жінка» і «політик»?

-Надзвичайно важко. За останні два роки своєї роботи в парламенті я розумію, що частіше використовую чоловічі методи, але намагаюсь зберігати жіночі інструменти. Іноді в роботі з чоловіками, вирішуючи певне питання з політичної сфери, можу застосувати певні жіночі хитрощі й досягнути бажаного. Чоловіки чутливі до проблем, пов’язаних із соціальною сферою, дітьми, здоров’ям: коли по-жіночому розповідаєш про труднощі у сфері охорони здоров’я, удається достукатися до них, досягнути порозуміння й отримати підтримку в тих пропозиціях, з якими я звертаюся.

Ви сказали, що в роботі частіше почали використовувати чоловічі методи. Як саме це проявляється?

-Вибудовуючи стосунки із чоловіками, які досягнули певних посад, потрібно постійно доводити, що ти є розумна. Чоловіки вважають, що мають більше прав, тому щоразу треба краще й краще працювати, старатися й виборювати. Це – боротьба за відстоювання не себе, а інтересів певної категорії людей. Дуже часто уявляю собі, як те, що я зроблю для вирішення питання у сфері моєї діяльності, уплине на здоров’я й життя людей. Це надає мені сил і важелі для боротьби. Особливо те, що стосується питання дітей, бо немає нічого ціннішого, ніж здоров’я й життя дитини. Для мене, як для жінки, саме це стає підставою для роботи 24 години на добу.

Ви завжди розуміли, що станете активною громадською діячкою?

-У дитинстві я мріяла бути лікарем. Для мене важливо, щоб від будь-якої моєї дії людині ставало краще. Я завжди намагалася допомагати своїм близьким, родичам, тваринам, якщо бачила, що вони погано почуваються. В останніх класах школи я почала вигравати олімпіади з правознавства, і мене без особливих іспитів зарахували на юридичний факультет. Зрозуміло, що питання вибору професії в мене відпало і за медичний вуз я вже не думала. Але та дитяча мрія й професія, яку я здобула, адвокатський досвід привели мене до органу законодавчої влади – Верховної Ради України – у Комітет з питань охорони здоров’я. Саме зараз у моєму житті об’єдналися дитяча мрія й професійні можливості. Тепер, як ніколи, я розумію, що зобов’язана бути ефективною на тому місці, на якому я є.

Що Ви хочете змінити у сфері охорони здоров’я України?

-Основним моїм завданням є те, щоб сьогодні громадяни нашої країни могли одержувати медичну допомогу високої якості хоча б на певний перелік медичних послуг за кошти держави. Прагну, щоб гарантований мінімум медичних послуг: екстрена медична допомога, пологи, педіатрія, лікування інфекційних хворіб були доступними для кожної людини й оплачувалися не з її кишені. Завдання номер один – це удосконалення екстреної медичної допомоги. Автомобілі швидкої медичної допомоги мають приїжджати впродовж 10 хвилин, якщо це місто, 20 − у сільській місцевості.

Політики дуже часто говорять, що діти – наше майбутнє, але цей вислів має стати стимулом для щоденної роботи кожного чиновника за принципом «візьми й зроби». У форматі децентралізації не тільки МОЗ має займатися цим питанням, а й органи місцевого самоврядування.

Як саме можна досягнути змін, про які Ви розповідаєте?

-Я хочу зробити так, щоб лікар був зацікавлений у кількості своїх пацієнтів. Для цього треба змінити принцип фінансування медицини – коли кошти «йтимуть» за пацієнтом. З наступного року ми маємо припинити фінансування лікарень і витрачання коштів на збереження інфраструктури. Інколи корпуси медичних закладів, я їх називаю пам’ятниками колишнього Радянського Союзу, стоять напівпорожні, але ми все одно їх фінансуємо: опалення, освітлення, водопостачання, а треба фінансувати медичну послугу. Пацієнт сам визначатиме, куди піти на лікування, а держава оплачуватиме той перелік медичних послуг, що призначить лікар. Відповідно, він і отримуватиме із цього свій заробіток. Так стане зрозуміло, які лікарні потрібні, які лікарі затребувані, а які – ні. Сьогодні ми не маємо вартості жодної медичної послуги. Скільки коштує зробити вакцинацію, простий укол – невідомо. Усі ціни треба формувати.

Ви неодноразово висловлювали думку, що Україна має всі шанси стати лідером медичного туризму. Новий підхід до медичного обслуговування, над яким працюєте, сприятиме цьому?

-Незважаючи на те, що в нашій державі за 25 років галузь охорони здоров’я є нереформованою, наші лікарі виживають за принципом «всупереч». Держава нічого для них не робить, і вони перебувають у принизливому стані – жалюгідна заробітна плата, пацієнт, який приходить і нагадує, що за Конституцією всі медичні послуги є безплатними. Тому медпрацівники є заручниками бездіяльності держави, з одного боку, і декларативної популістської норми Конституції – з іншого. На фоні цього є лікарі, які постійно розвивалися: розробили унікальні авторські методики лікування, досягли медичного прогресу, що не мають їхні колеги в інших країнах, формуючись у тепличних умовах своїх держав. Не всі закордонні лікарі вимушені працювати над собою, і тому не мають тих досягнень, що мають українські спеціалісти, бо прогрес завжди відбувається у складних умовах. Наші лікарі надають якісні послуги європейського рівня за конкурентною вартістю, на жаль, що є набагато менша, порівнюючи з такими самими послугами в інших країнах. Відомо, що до нас на стоматологічне лікування прилітають із США, бо якість обслуговування є дуже висока, а вартість – у 5-6 разів менша. У цьому й полягає привабливість України. Те саме стосується й пластичної хірургії, косметології, офтальмології. Я не говорю про державні і комунальні лікарні, що зараз в занепаді й не мають належного сервісу – іноземного пацієнта туди не приведеш. Я говорю про приватні медичні заклади.

Наскільки важливою є популяризація українського медичного туризму?

-Ми маємо формувати імідж держави, як свого часу робили в Ізраїлі – країні, що багато років перебуває в стані війни, але про неї так не говорять. Туди їдуть за отриманням медичних послуг, вважаючи її лідером у медичному туризмі. Що Україні заважає говорити про свою привабливість, маючи колосальну кількість медичних розробок, науковців, які прославили країну на весь світ? У нас є чудовий приклад – лікарь Володимир Козявкін, який у Трускавці має міжнародну клініку. Його реабілітаційні методики відомі у всьому світі, до нього прилітають пацієнти з Катару, Кувейту, із Саудівської Аравії. Я знаю, що цьому лікарю парламент Німеччини аплодує стоячи. По-перше, що ми можемо зробити, – це знати про таких особистостей, говорити і популяризувати своє. По-друге, – пишатися цими досягненнями й розвивати їх, бо з іноземними пацієнтами в Україну прийдуть кошти як до медичних закладів, що  сплачують податки до державного бюджету, так і до інших об’єктів соціальної інфраструктури – готелів, ресторанів. За іноземними пацієнтами можуть прийти інвестиції в державні та комунальні лікарні. Це є моя стратегічна мета щодо української медицини. Я почала міжнародний проект для формування іміджу держави, вибудовуючи інформаційну політику стосовно медицини. Планую проводити ряд заходів, першим із них буде Україно-Турецький форум, який відбудеться 2 грудня 2016 року.

Виходить, що приватна медицина розвивається самостійно, а державна – занепадає, і між ними утворюється прірва. Як запобігти цьому?

-Ми маємо діяти паралельно. З одного боку, треба дбати про нові методи й принципи роботи державних і комунальних лікарень, розвивати їх, з іншого – приватна медицина має формувати позитивний імідж шляхом популяризації вітчизняних послуг, таким чином, створюя сприятливий клімат для залучення інвестицій у сектор державних і комунальних лікарень. Один сегмент має підтримувати інший.

Закінчіти думки на свій розсуд:

Я ніколи не…

зраджу своїм принципам, цінностям, переконанням.

  Я завжди…

боролася й буду боротися за справедливість, добро, краще життя з питань охорони здоров’я, медичної допомоги громадянам нашої держави.

 –  Я залюбки…

підтримую будь-яку добру ініціативу кожного чиновника, представника будь-якої політичної сили, направленої на добро у сфері охороні здоров’я.

Інтерв’ю підготувала: Людмила Копко