Андрій Садовий – знакова фігура в українському політикумі. Керівник енергійної та впливової партії «Самопоміч», один із найперспективніших українських топ-політиків, Садовий жодного разу не був депутатом Верховної Ради України. Андрій Садовий продовжує залишатися мером Львова, що втім не заважає зростанню його популярності для мільйонів українців у всіх регіонах країни.
У своєму робочому кабінеті Андрій Іванович зустрів нас у піднесеному настрої – тільки що йому вдалося знайти інвестиції на ремонт міських очисних споруд. Мер і політик не міг приховати своєї щирої, майже дитячої радості. Десять років тому, коли він став мером Львова вперше, комунальна сфера міста була в жалюгідному стані навіть за українськими мірками. З тих пір багато чого змінилося. Для багатьох українців сьогоднішній Львів – це зразок для наслідування, прогресивне, мудре, самодостатнє та просто улюблене місто. Як «місту Лева» і його голові вдалося домогтися таких блискучих успіхів, ми запитали в самого Андрія Садового.
Під час керівництва містом, в якого була маса проблем, Ви змогли зробити Львів пам’яткою України й Європи. Це особливо помітно на тлі інших українських міст, як Вам це вдалося?
У світі нема жодного міста, де вирішені всі проблеми, і є багато людей, завжди з’являться якісь проблеми. Ми насправді інвестували значні кошти в інфраструктурні проекти. Люди, які живуть у місті, повинні мати комфорт, тоді місто буде приваблювати й інвесторів, а це є джерело створення нових робочих місць. У нас сьогодні активно розвиваються такі галузі, як машинобудування, легка промисловість, туризм і IT. Це все йде разом. Формула успіху дуже проста: багато працювати, вірити в Бога й любити людей.
Щоб люди цінували це, що Ви робите?
Ви знаєте, я би перефразував. Люди завжди хочуть більшого. Але треба робити те, що ти можеш. Треба вміти донести до людей інформацію та свої ідеї, пробувати робити їх союзниками, а потім зуміти показати те, що ти зробив.
А як правильно доносити до людей інформацію? Як зробити так, щоб вони співпрацювали з Вами?
Треба говорити з людьми прямо. Проводити максимальну кількість зустрічей, і використовувати сучасні засоби зв’язку: Інтернет, у тому числі соціальні мережі. Я намагаюся хоча б раз на тиждень робити прямі звернення до львів’ян з актуальними питаннями із життя міста або країни. Якщо робити це через посередників, дуже часто інформація викривляється.
Ви, як мер міста, проявили себе у важкий для нації час і стали популярним політиком у масштабі країни. Як Ви поєднуєте керівництво містом і роботу у фракції у Верховній Раді, адже це є колосальне навантаження?
Фракція має свого керівника – Олега Березюка, який є мій колега, і якого я знаю багато років. Звичайно, як керівнику партії «Самопоміч», мені достатньо складно бути головою Львова й успішно проводити роботу в партії. Тому я покладаюсь на роботу команди. Я завжди беру до співпраці людей, які талановитіші й мудріші за мене, моя задача їм не заважати. У нас працює багато молодих людей, за останні вісім років більше семи тисяч студентів пройшли стажування в міській раді, і кращих ми залишаємо на роботі. У нас багато керівників управлінь і департаментів – це молоді хлопці й дівчата, яким є по 23-28 років.
До речі, о команді. Навколо Вас є багато активних, успішних і, головне, непересічних людей, як Вам вдається їх збирати й утримувати?
Кожна людина намагається шукати собі подібних. Якщо ти відкритий і любиш людей, то вони завжди будуть коло тебе. Мають бути спільні цінності, спільні ідеї і комфорт у спілкуванні. Але це і є моя головна проблема – пошук людей. Я завжди в житті шукаю кращих і, мабуть, маю невелику здібність їх знаходити, але мені їх завжди бракує. Ідей завжди багато, але потрібна людина, яка зможе реалізувати проект. Якщо такою людини немає, то жодні схеми й структури результату не дадуть. Цільна, гармонійно розвинута людина – основа основ.
А якщо Ви зустрічаєте людину з великим потенціалом, але закриту, Ви будете намагатися допомогти їй реалізуватися?
Не можна насильно людину відкрити. Якщо вона має потенцію, має силу й має прагнення, я готовий завжди допомагати, але це повинно бути двостороннім бажанням.
Які, на Ваш погляд, найбільш цікаві галузі для інвесторів має сьогодні Львів?
Ми дуже багато, десятки тисяч робочих місць, створили в галузі туризму й IT. У цих сферах є колосальні можливості, щоб ви розуміли, – 10 % світових грошей дає індустрія туризму. В Україні цей показник дуже низький, значно менше 1 %.
IT найближчим часом стануть світовою індустрією, що буде мати навіть більш високі показники, і в Україні саме Львів є лідер розвитку цієї сфери.
Ми також активно розвиваємо в місті сектор середнього машинобудування. Львів єдиний в Україні виробляє трамваї, сучасні тролейбуси й автобуси. Ми почали будувати у Львові потужний сучасний індустріальний парк. Нашим партнером у цьому проекті стала голландська компанія СTP, яка є четверта компанія в ЄС за об’ємами промислової нерухомості. Вона планує інвестувати €50 млн, а ще €50 млн інвестують орендарі в обладнання, що вони будуть розміщати в індустріальному парку. Ще маємо бажання приймати інвесторів, які планують вкладати в чисті технології, для них забезпечимо максимальну підтримку й сприяння.
Львів має прекрасне летовище й чудову локацію недалеко від кордону з ЄС, ну і саме головне — це атмосфера самого міста. А ще 130 тис. студентів – це двигун, що дає енергію нашому місту, і це є дуже важливий ресурс для підприємців, які хочуть створити тут новий бізнес.
Одна з головних розваг туристів у Львові – це відвідування концептуальних закладів: кав’ярень і ресторанів, якими славиться «місто Лева». Які джерела цього дивно креативного підходу? Правда, що цим займається одна команда?
У Львові завжди було багато талановитих і креативних людей. У нас є чудова національна академія мистецтв, прекрасна консерваторія, видатний Національний університет імені І.Франка, багато інших хороших навчальних закладів. Наша молодь – вона завжди «креативить». У нас є прекрасні кофейні, де кожна кав’ярня як витвір мистецтва, в яке вкладається душа. Насправді у Львові є багато креативних команд, які дуже якісно працюють.
Якщо ви захочете скоштувати унікального вегетаріанського плову, – зайдіть до кафе «Кентавр». Цей плов робиться за рецептом мами власника. Якщо ви хочете з` їсти якісної фаршированої риби – йдіть до ресторану «Ресторація Бачевських», де рибу готують також за спеціальним рецептом мами власника. Але є й ще кафе «Єрусалим», де працює єврейська родина, яка «перфектно» готує унікальні єврейські страви. А є й чудова українська кухня – ви можете зайти до ресторану «Амадеус» і посмакувати українські страви. А ще є прекрасна грецька, італійська й інші кухні. А якщо ви забажали випити кави, що буде смачніша, ніж в Лондоні – йдіть до кав`ярні «Світ Кави», замовляйте «флет уайт» (англ. Flatwhite. – Ред.), і ви будете вражені смаком та емоціями. Кожна кав’ярня має щось своє, особисте й унікальне. А є концептуальні заклади, що виконують ще й роль музеїв, як наприклад, ресторація-музей «Гасова Лямпа». Необхідно розділяти, де вам потрібні атракції, а де – смачна їжа, це не завжди вдається поєднувати.
А де особисто Ваше улюблене місце?
Мабуть, це є саме місто Львів, бо я завжди нахожу в ньому щось нове. З родиною ми любимо в неділю, після церкви, випити кави у «Світі кави», а літом заходимо до «Італійського дворика», де старовинні двометрові стіни дають справжню прохолоду. А то й просто гуляємо містом – площею Ринок, парком Івана Франка або можна зайти на Високий замок. А є ще «Шевченківський гай», де ви побачите старовинні хатки й зможете посмакувати унікальні страви, які творять на ваших очах. У Львові треба пожити деякий час, щоб насправді відчути його неповторну атмосферу.
У Вашій родині – п’ятеро дітей, Вам вдається знаходити час, щоб бути не тільки мером і політиком, та й турботливим татом?
Я вважаю, що українці повинні мати багато дітей. Мені дуже пощастило з такою дружиною, як Катерина, яку я дуже люблю, без неї я б не став успішною людиною. Вона має велику відповідальність і більше часу приділяє дітям, тому що вони, крім школи, займаються музикою та спортом. Я вважаю, що дітей треба розвивати гармонійно, і ми приділяємо цьому увагу. Наприклад, в усіх школах міста Львова є обов’язковими шахи, бо кожний львів’янин повинен вміти грати в шахи, це на 10-15 % збільшує успіхи в навчанні дітей , та й взагалі це є класно. Треба вміти думати! У сьогоднішньому світі ми живемо й не знаємо, що на нас чекає, треба бути готовим до непередбачуваних подій і вміти думати. Як сказав Стів Джобс: «Треба працювати не 12 годин, а треба вміти працювати головою!»
Андрію Івановичу, незважаючи на те, що Ви один із найвідоміших і успішних мерів в Україні, у Ваш будинок стріляли з гранатомета, були інші неприємності. Як сьогодні Ви дбаєте про власну безпеку в рідному місті?
Моєю головною охороною є львів’яни. Неможливо захистить від біди, треба провадити таке життя, щоб ти нікому не робив боляче. Обстріли, які ми пережили, – це складна частина нашої історії, і я дуже-дуже сподіваюсь, що Служба безпеки України, яка займається розслідуванням цих злочинів, знайде негідників. Але це вже історія – я рухаюсь вперед, тім більш що жодна охорона не врятує вас від злого наміру. Якщо в нас із вами є Божа ласка, то все буде гаразд.
Що Ви робите для того, щоб залучити іноземних туристів, з яких країн сьогодні найчастіше приїжджають туристи до Львова?
Насправді — це велика наука. Але, у першу чергу потрібно зробити місто любимим для самих мешканців, щоб вони були в нього закохані й рухали своє місто вперед. Другим кроком є промоція в рідній державі. Ми дуже багато поїздок зробили по Україні, запрошуючи до Львова, влаштовували дні Львова в різних містах України. А вже наступний етап – це промоція міста у світі, участь у виставках і форумах. І це робота, яку неможливо зробити один раз на все життя, їй потрібно займатися постійно. У 2008 році ми зробили означення вулиць Львова кирилицею та латиницею, у нас є інформаційні центри, де вам дадуть довідку різними мовами. Але в Україні в інших містах навряд чи ви знайдете такі послуги. Чому? Це ж не потребує багато грошей. Треба активно працювати в цьому напряму, діяти, бо для мене це означає ще й поповнення бюджету міста.
Яку пораду Ви можете дати тім молодим людям, які хочуть залишатися в Україні й займатися бізнесом?
Якось чув таку байку. Як у Лондоні стати мільйонером? Знаєте як? Треба приїхати туди мільярдером. Бо там вже все є! (Сміється) У нас є неймовірні можливості, щоб започаткувати щось нове, дістати успіху, зробити власну справу або блискучу кар’єру. Дуже важливо починати справу із чесними людьми, не помилитися в партнерах, бути дуже обережним. Глибоко відчувати людей – це талант, але якщо ти сам є чесна людина, то поряд із тобою теж з’являться такі люди. Усі ми робимо помилки, але потрібна мудрість, щоб не стати другий раз на ті ж граблі.
Багато хто скаржиться на життя, на труднощі. Але ми можемо почати із себе, бути відповідальними перед своєю родиною, своїми працівниками, якім потрібно вчасно сплачувати зарплату, і перед державою. Бо багато хто каже, що у нас є корупція, і він не буде платити податки. Але як же тоді пенсіонер получить пенсію?
Корупція звісно є, але в основі її є побутова корупція, коли платять у школі, у лікарні, у садочку, будь-де. Тут ми можемо почати із себе.
Але, на жаль, в Україні існує ще й політична корупція, а це вже більш складне питання. Бо багато хто в нашій еліті вважає корупцію нормою. Я вірю, що наступні вибори будуть потроху, поступово міняти український істеблішмент. Треба вибирати людей, які самі себе зробили, які своїм прикладом показують, що можна досягти неможливого.
У мене є велика амбіція побудувати разом із колегами із «Самопомічі» успішну ідеологічну партію. Чому? Бо я хочу жити в успішній країні. У світі багато прикладів, коли успішні партії створюють успішні країни, так завжди буває. А хто хоче долучитися — Welcome! Ми завжди відкриті, ми шукаємо людей по всій країні для спільної праці. Це наша країна, і ніхто, крім нас, не зробить Україну кращою!
Над інтерв’ю працювали: Дмитро Кавелашвілі, Генадій Єрмоленко