У 15 Павла Кузнєцова вигнали зі школи. А вже через рік він став співзасновником стартапу Preenster, який спочатку залучив 15 тисяч доларів інвестицій в Україні, а потім 500 тисяч — у США. Іще за два роки він отримав запрошення від Фундації Пітера Тіля у «Кремнієву долину» — на з’їзд успішних підприємців, яким ще немає і двадцяти, розповідає The Ukrainians.

Як закінчується дитинство

 

На початку 2000-х у Львові зростало покоління дітей, яке ще не чуло про продукцію компанії Apple чи гру Angry Birds, а також не користувалось соціальними мережами. Вони насолоджувалися життям, граючи у футбол після уроків, відвідуючи комп’ютерні клуби та дивлячись мультфільми по «Новому каналу».

У такому світі зростав і Павло Кузнєцов. Змалку він мав два хобі: малювання та баскетбол.

— Грав я майже кожен день, хоча заняття були тричі на тиждень. Я добре вчився. Перші класи взагалі вдавалися чудово. Навчався у 28-й школі, це спеціалізована німецькомовна, — розповідає хлопець.

Попри вісім уроків німецької на тиждень, він, зізнається, нічого з вивченого не запам’ятав. Все більше захоплювався баскетболом.

Коли Павлу на 12-ий день народження подарували фотокамеру, його енергія перейшла в іще одне, визначальне для його життя русло.

— У мене нагород найбільше за фотографії. Хоча що ти можеш знімати у 12-13 років? Це була якась макрозйомка, якісь портрети. Нічого особливого, — пригадує Павло.

За рік до того його батько почав працювати у Росії. Він був родом з Тули, і там ще жила його мама — бабуся Павла. Тому вибір місця праці не був непередбачуваним.

Чоловік перебрався до Москви, де займався логістикою в одній із великих компаній. Через насичений графік до Львова приїжджав лише раз на два місяці. Кожної п’ятниці родина зідзвонювалась, але одного разу дзвінок не пролунав.

Тривогу підсилив ще й хрещений батько Павла — він тоді був у Москві і теж не міг додзвонитися. У суботу хрещений з друзями поїхав на квартиру до батька Павла. Там і знайшов його мертвим — тромб у серці.

— Буквально за кілька днів з роботи звільнили мою маму. А ще наш рахунок у банку закрили — власник банку повісився, — розповідає Павло.

Його матір поїхала на похорон батька і попросила хлопця знайти роботу. Грошей у родини майже не залишилося.

По зубах за 150

 

Знайомі, яких Павло знайшов завдяки фотографуванню, порадили йому влаштуватись у нічний клуб — гроші невеликі, але стабільні: платили 150 гривень за ніч. Хлопець домовився про роботу одразу з кількома такими закладами.

О дев’ятій вечора він виходив з дому і йшов до першої локації — економив гроші на транспорті. Відпрацювавши там, перебазовувався у наступний клуб — і так до самого ранку.

— Часто потрапляв у бійки з п’яними відвідувачами закладів, яким кортіло організовувати персональні фотосесії. По-різному бувало, — пригадує хлопець.

Так він пропрацював кілька місяців. Але школи ніхто не скасовував. Уроки починалися о 8:30, тому одразу після роботи він ішов на заняття. Відсипався просто за партою. Довго це не тривало — директорка викладала у нього правознавство, яке тоді у розкладі стояло першим уроком.

— Вона була доволі жосткою жінкою. За два тижні сказала, що знає мою ситуацію, але у школі усі рівні. І вигнала мене.

Смерть батька, безгрошів’я, постійна нічна робота у просмерджених тютюном та алкоголем клубах, депресія, тягар відповідальності за сімейний бюджет, коли тобі лише 15, — відрахування у цьому списку було найменшою бідою.

За кілька днів Павла оформили на навчання до вечірньої школи.

— Я прийшов туди, звісно. Але хто там вчиться? Ті, хто у 40 років не закінчив школи або ж якісь маргінали. Подивився на усе це і вирішив: ходити туди не буду.

Так завершувалась його освіта — прийти, написати контрольну, здати якийсь проект і піти. Загалом 12 класів вечірньої школи. І поки ти доздаєш географію та біжиш на зміну у клуб, твої друзі здають документи в університет і йдуть святкувати у паб.

Ідея на півмільйона

 

У той період Павло вже мав ідею створити власний журнал. Проте друг хлопця, а потім і співзасновник стартапу Preenster Богдан Гнатковський, переконав його зосередитись на створенні сайту — це дешевше і практичніше. Так світ побачило перше українськомовне медіа про технології й рекламу — Be-sparkle.

— Ми хотіли, щоб українці могли читати новини про рекламу і технології з найкращих видань світу українською. Тому перекладали новини із The New York Times, TechCrunch та інших великих ЗМІ. У проекту була невеличка аудиторія — до сотні читачів у день. Ми ж для того, аби на сайті з’являлися оті декілька матеріалів, змушені були перечитувати до 40 текстів щодня — намагалися знайти найцікавіше. Ми не заробляли на цьому нічого, але аудиторію тримали, — розповідає Павло.

Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися
З огляду на те, що в Україні було небагато видань із таким акцентом, Be-sparkle привернув до себе увагу ІТ-індустрії України. З часом хлопців почали запрошувати на різноманітні конференції на кшталт IDCEE, iForum, Google Developers Group і т.д. Таким чином, досить швидко Павло з Богданом потрапили у «айтівську тусівку».

— Ми цим займались до часу, коли не вирішили, що хочемо більшого, — мріяли розробити власний додаток з опитуванням. У нас не було ані грошей, ані додатку. Але ми придумали презентацію, знайомий дизайнер допоміг її оформити. Це все ми відправили у бізнес-інкубатор GrowthUp. І нас прийняли!

П’ять днів поспіль в офісі українського Microsoft хлопців учили — як створювати і просувати власний продукт. Зрештою вони зрозуміли, що рухалися геть не у тому напрямку. Й пішли по пораду до керівника інкубатора Дениса Довгополова. Хлопці знали, щороку через нього проходять сотні стартапів і він прямолінійний — якщо ідея «лайно», так і скаже. Подібне спіткало і Be-sparkle.

— Але він порадив подумати про додаток для вибору одягу. Дівчата постійно тягають своїх хлопців по магазинах, під час шопінгу часто купують зайве. Треба було вирішити цю проблему.

Звісно, грошей на це їм ніхто не дав. Але вони жили цієї ідеєю — почали шукати людей, які їм безкоштовно «накодять» і розроблять дизайн.

— Часто нам отак казали: «Я senior-розробник, мені платять п’ять тисяч доларів у місяць. А шо пропонуєш ти?» Ми відповідали, що у нас немає стільки, але намагалися мотивувати ідеєю великого проекту. Із 30 людей 29 відмовлялось, але хтось один та й зацікавлювався.

Спочатку було п’ятеро розробників. Потім приєдналися ще декілька дизайнерів. Люди приходили і безкоштовно допомагали.

Так за два місяці народився Preenster. А команда вдруге потрапила у GrowthUp — тепер вони мали на руках готовий продукт. У бізнес-інкубаторі їх сприймали геть інакше.

GrowthUp навіть компенсував їм вартість участі у конференції IDCEE у Києві, що коштувало кілька тисяч — хлопці отримали виставковий стенд.

— Там ми познайомились з купою інвесторів. Але, як правило, це закінчується нічим. То ми й не дуже розраховували щось одразу отримати. Під кінець події до нас підійшов чоловік у «худі» і в «new balance» — виявилося, Андрій Логвін — засновник ModnaKasta — найбільшого fashion e-commerce сайту в Україні.

Бізнесмен запросив Павла й Богдана до свого офісу у Києві. Приймав двох шістнадцятирічних хлопців, що приїхали туди на метро, як поважних гостей — особисто провів екскурсію на кожному поверсі офісу, заварив чаю.

— У результаті він надіслав нам пропозицію на 15 тисяч доларів, — пригадує Павло Кузнєцов.

Хлопці сіли у плацкарт до Львова і не могли повірити, що їм це вдалося.

Наступного ранку вони оголосили усій команді (яка тоді налічувала одинадцять осіб), що відтепер у них є зарплати. Не по п’ять тисяч доларів, звісно, але достатньо як для старту. Навіть офіс винайняли.

Продукт швидко почав нарощувати бізнес-частину. Спочатку це був додаток-опитування для вибору одягу, потім вони розробили алгоритм, який визначав, коли людина сумнівається у виборі одягу в магазині або на сайті. Наприклад, людина скролить униз, а потім угору, або перебирає кольори.

У цей момент додаток радив клієнту провести опитування серед друзів, щоби вони допомогли у виборі. Це вони і почали продавати. Вже незабаром серед клієнтів Preenster був Adidas.

У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали
— У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали. Ми з Богданом навіть домовилися, що не будемо починати стосунки з дівчатами, бо це відволікатиме. Ми дуже рідко бачилися з друзями. Ми були сектантами своєї справи. Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися.

Незважаючи на початок продажів, 15 тисяч вистачило ненадовго. Гроші закінчились, коли проект ще не встиг стати прибутковим. Але фортуна іде пакетом — успіх хлопців не залишився поза увагою. Бізнес-інкубатор GrowthUp раз у рік відправляє три свої команди (зі списку майже у 300 претендентів) у «Кремнієву долину» для навчання та розвитку. У цей список із трьох потрапив і Preenster.

— У США наш Богдан познайомився з бізнес-ангелом. Назвемо його Білом. Він ще ніколи не давав інвестицій, але працював у різних топових компаніях, як-от Oracle чи Microsoft. Він запропонував нам 500 тисяч доларів.

Звісно, команда погодилась. Хлопці орендували новий офіс, роздали людям ринкові «кодерські» зарплати і продовжили роботу.

За рік Павло та Богдан виросли від засновників сайту з аудиторією у сотню читачів до продукту на півмільйона доларів.

Борги, суд і безробіття

 

Утім, Біл зі Штатів не звик так працювати: для нього було важливо, щоб компанією керували за моделлю корпорації — аби була чітка стратегія продажів та маркетингу, рішення приймала Рада директорів, а компанією управляли не шістнадцятирічні.

Спочатку Павло та Богдан дослухались до порад. Та незабаром це переросло у більший конфлікт. Біл припинив надсилати кошти. У Preenster швидко закінчувались гроші, і поки хлопці вирішували стосунки з інвестором, люди чекали на зарплату.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається
— Ми з Богданом собі зарплат взагалі не виписували. Бувало, що брали гроші в борг у наших же працівників, — пригадує Павло.

Після кількох місяців без зарплат співробітники Preenster перестали приходити в офіс.

Павло каже, страшно через усе це переживав:

— Це був період, коли не хотілося прокидатись. Це коли ти засинаєш і тобі ніхто не пише та не дзвонить, а прокидаєшся — і у тебе купа пропущених, повідомлення у стилі «Urgent», «це не працює», «заплатіть нам, або ми вимкнемо це», «ми вимкнули це, не включимо, поки не заплатите», — пригадує Павло.

У той же час хлопцям приходить повістка до суду — вони винаймали офіс у державної структури і заборгували за місяць оренди. Чиновники одразу ж подали позов до суду.

Зрештою, тоді компанія Preenster, яка пропрацювала два роки, офіційно перестала існувати.

Богдан швидко знайшов іншу роботу. А Павло повернувся туди, звідки розпочинав.

На два тижні Павло зачинився у своїй кімнаті. Він пригадав, як два роки тому, коли іще вчився у GrowthUp в українському офісі Microsoft, запитував, чи можна потрапити до них на роботу. Саме тоді йому порадили звернутися до компанії Readdle.

— Я сів і прочитав про них усе, що міг знайти в інтернеті. А потім вирішив, що хочу працювати лише там. Написав їм листа зі своєю історією. Зі мною сконтактував Саша Тягульський, співзасновник компанії. Він мене вислухав, відповів, що все дуже цікаво, але вони не наймають інтернів і джуніорів, тому нічим не може допомогти.

Павло не здавався — телефонував Олександрові знову і знову. А паралельно завантажив усі додатки Readdle на мамин iPad і почав перебирати все, що, на його думку, можна було би покращити. Документ на 15 сторінок своїх пропозицій він відправив співзасновнику компанії.

— Він нічого не відповів, але в документі Google Docs поступово почали з’являтись коментарі. Було зрозуміло, що хтось читав документ і редагував його. Я написав Саші знову.

Product Manager-ом Павлу стати не судилось — йому знову відмовили. Проте порекомендували сконтактувати з людиною, відповідальною за маркетинг.

— Це був Денис Жаданов. Його брат заснував компанію, а сам Денис працював там із 19 років. Мені тоді теж було 19, і я думаю, що Денис, можливо, побачив себе у мені. Йому брат теж довірив займатись маркетингом у такому віці, — розмірковує хлопець.

Так він перебрався в Одесу. Деколи жив просто в офісі.

— Коли всі приходили, то я вже працював, коли йшли — я продовжував працювати, — пригадує своє життя в Одесі Павло.

У компанії він відповідав за marketing automation, за «воронку» продажів, за user experience, за експерименти з цінами та дизайном в App Store. Команда Readdle розвивала продукти з шаленою швидкістю. Коли Павло прийшов, додатки компанії мали 33 мільйони скачувань, коли пішов — цей показник досягнув уже 45 мільйонів.

— Шість продуктів дев’ятьма мовами, листи теж стількома, кожен продукт за цикл мав мати близько 20 різних мейлів. Сумарно за рік ми зробили близько 800 різних листів, які отримали майже три мільйони користувачів. І це було лише одним із моїх завдань. В Readdle я стрибнув у крижану воду. Про наші продукти дуже часто писали глобальні топові видання. Паралельно ми запускали новий продукт, тому була велика відповідальність. Я ніколи не працював із такими обсягами роботи та інформації, тому кожного дня доводилося вивчати щось нове. Денис щодня давав відгуки про мою роботу, допомагав її аналізувати і скеровував мене.

Раптом Богдан і Павло отримують незвичного листа — Пітер Тіль, перший інвестор Facebook, засновник PayPal та Palantir, який раз у рік проводить зустріч успішних молодих підприємців з усього світу, запрошує їх у «Кремнієву долину» на «Thiel Summit» як представників продукту Preenster.

— На відміну від Богдана, для мене це був перший досвід перебування у США. Тоді я побачив зсередини, як там працює бізнес. Я закохався в Нью-Йорк і у те, наскільки це активне і зайняте місто, як воно заряджає до роботи над чимось масштабним. Одразу вирішив, що хочу там жити.

Грати у вищій лізі

 

Далі Павло іде з Readdle і починає готувати портфоліо для пошуку роботи в Нью-Йорку.

— Зі мною сконтактував засновник Publicfast Віталій Малєц. Його компанія зробила продукт для маркетингу через канал лідерів думок. Технічно продукт був на дуже високому рівні. Алгоритм міг показувати популярність кожної особи в соціальних мережах на основі 32 факторів. Завдяки Publicfast представники таких брендів, як, наприклад, Samsung чи PokerStars могли знаходити для себе відомих блогерів чи зірок і співпрацювати.

Продукт добре зростав на ринку СНД, ним користувались найбільші рекламні агентства — і Віталій запропонував Павлу відповідати за маркетинг Publicfast, щоб вийти на інші ринки. Хлопців прийняли у найвідоміший B2B-акселератор Європи Startup Wise Guys, і вони провели зиму в Естонії, готуючись до запуску продукту на ринку США.

Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно

— Ми швидко зрозуміли, що багато продуктів-конкурентів вже мають довготривалі домовленості з агентствами, або стали занадто великими і контролюють ринок. В пошуку «вікна можливостей» на ринку Америки я запропонував спосіб монетизації Periscope через product-placement. Конкуренти мали бази лідерів думок у Facebook, Instagram, Twitter, Vine і навіть Snapchat, але до Periscope тоді ще ніхто не дійшов. Це знову відкрило нам двері агентств.

Ми почали працювати з 20th Century Fox, з агентствами в Лос-Анджелесі і Лондоні. Ідея перенесення рекламної моделі, яку усі звикли бачити в кіно, в Periscope звучала свіжо (хоча і дещо дивно). Але це викликало інтерес.

Нині Павлові 21 і він працює за контрактами. Зараз хлопець намагається потрапити у іншу гру, гру вищого рівня.

— Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно. Думаю, я став ще схибленішим на тому, чим займаюся.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається.

Врач-психиатр, прошедший полное очное обучение в Берлине у одного из лучших европейских специалистов в области психиатрии и психотерапии, имеющий обширный практический опыт во взрослой и в детской психиатрии, в индивидуальной психотерапии и коучинге для высокопоставленных персон, обладатель международного сертификата Master of Ericksonian therapy, автор уникального психотерапевтического метода — Антон Куликович.

 

В западном обществе существует традиция: по всем вопросам, касающимся внутреннего состояния человека, обращаться к специалисту. В нашей культуре такой практики пока, увы, нет. Украинцы предпочитают справляться со своими проблемами самостоятельно. Как повернуть психотерапевта лицом к обществу, объяснить, что врач нужен не только, если болит сердце, но и когда болит душа?

— На самом деле украинцы прекрасно понимают, что, испытывая душевные страдания, нужно обращаться к специалисту. Однако не делают этого только по той причине, что, к сожалению, привыкли жить в состоянии перманентной маскированной депрессии, то есть, просто привыкли довольствоваться малым и радоваться хотя бы временному благополучию, думая, что в вечных страданиях и смирении и есть урок… а что, если Урок* в обратном? Правильная целенаправленная психотерапия как раз и призвана изменить жизнь к лучшему, вскрывая и решая внутренние проблемы обратившегося к специалисту. И это, безусловно, возможно.

Среднестатистический житель 21 века – это голем, состоящий из «белки в колесе», участника «игры на выживание без правил» и, конечно же, Сизифа… Житель, сотворивший сам себя, под давлением современности. Но можно ли обратить вспять потраченные на борьбу с самим собой и мнимыми обстоятельствами годы жизни? Можно ли обернуть себе на пользу самые тяжёлые жизненные ситуации и выйти победителем в «схватке с жизнью», поняв наконец глубинную и простую Суть данных Ей Уроков?

Дорогу осилит идущий… к психотерапевту. Стоит просто разрешить себе потрудиться над своими внутренними вопросами, уже вызвавшими реальные жизненные проблемы.

Таков механизм — внутреннее притягивает внешнее, поэтому от проблем в любой сфере жизни на самом деле проще всего избавиться через внутреннее освобождение.

 

По Вашему мнению, может ли человек самостоятельно справиться с такими глобальными переменами в своей жизни, как: смерть близкого человека, потеря имущества, развод, предательство?

— Стоит помнить высказывание мудрых: «Нам даются только те испытания, которые мы в силах преодолеть», в том числе и испытания, упомянутые Вами. В жизни не бывает бессмысленных ситуаций. Мир соткан из причинно-следственных связей. С помощью психотерапевта на первых встречах уходит острая душевная боль, вызванная самыми тяжёлыми в жизни ситуациями, а затем, распутывая причинно-следственный «клубок» жизни человека, выстраиваются ему или ей причинно-следственные событийные цепочки, соответствующие их целям и мечтам.

Но, естественно, не стоит доводить себя до исступления и предсердной тоски, дожидаясь, пока станет невыносимо. Это, как минимум, неправильно. Разумнее обратиться за помощью к специалисту, отбросив предрассудки, ведь наша Душа – это тонкий, запутанный и многогранный механизм, который хоть и бессмертный, но имеет свойство ломаться. Как со сломанными часами мы идем к мастеру-часовщику, так и с раненой душой нам нужен профессионал в лечении душевных страданий – психотерапевт, посвятивший себя своему Делу.

Многие из нас имеют как положительный, так и отрицательный опыт общения
с тренерами и коучами на многочисленных тренингах, размножившихся,
как грибы после дождя. Сами иногда проводите групповые тренинги или
больше предпочитаете работать с клиентом индивидуально?

— Ещё со времён Сократа главным было определить ключевые понятия предлагаемого рассуждения. А смыслом рассуждения в те, ещё незапятнанные «преумножением сущностей» времена, был поиск Истины. Вот и мы сейчас вспомним «старые добрые времена» и отыщем Ответ во тьме вопросов.

Я – психиатр, что в буквальном (и смысловом) переводе с греческого языка означает «лечащий души». В соответствии с этим я и произвожу свою работу, о деталях которой рассказываю в статье.

По такому же принципу создаются и называются психологические тренинги, если, конечно, их авторы не подменяют понятий. Вне зависимости от заявляемых результатов, которые посетивший может получить, они его именно тренируют в том или ином навыке, что, безусловно, хорошо. При условии, если соблюдается заявленная структура и тематика тренинга, и если на них не вредят по невежеству (что нередко встречается). Поэтому не стоит надеяться, что в процессе тренинга все проблемы будут решены. Максимальный результат, который можно достичь на любом подобном мероприятии (хоть заявленные цели могут быть гораздо масштабнее), – это привлечение внимания к какой-либо проблеме, пробуждение и, нередко, её обострение. В дальнейшем же с ней целесообразнее работать исключительно индивидуально.

Учитывая опыт моей врачебной психотерапевтической практики, могу сказать, что участники подобных тренингов имели следующие последствия:

-Кратковременный эффект от прожитого, увиденного и услышанного на тренинге;

-Непонимание «Что делать дальше» в своей жизни после потери временного вдохновения и азарта;

-И как итог от тренинга остается всего пара реально усвоенных установок, которым удалось закрепиться. На время.

А Жизнь, как правило, ставит вопрос очень конкретно и остро, и мер зачастую требует кардинальных. Необходимо быстро и качественно разрешить то, что беспокоит сильнее всего. И здесь срабатывает так называемая аффективная логика, и решения принимаются под давлением самого аффекта, либо человек впадает в полное бездействие и медленно уходит в уныние.

Современность подсказывает Ищущему ещё один способ решения своих проблем – «учителя на дому», как я их называю.

Перед вашим взором большое множество лекторов, «учителей», всевозможных «мастеров» и «гуру», лучше всех знающих ответы на все ваши вопросы. И вы ищете там Себя. А кто-то и вовсе обходится книгой по психологии, купленной в ближайшем книжном. Но, кратковременное вдохновение услышанным или прочитанным позволяет лишь временно «пережить» проблему.

У каждого человека свои индивидуальные Уроки и свой опыт. И здесь бы я не советовал брать чужие учения за Основу, как бы ни прельщали с экранов телевидения и из интернета. Ибо единственным настоящим Учителем является только Сама Жизнь. И все Уроки тебе уже даны. Нужно только их проходить.

Но есть такие моменты, с которыми в одиночестве просто невозможно справиться. Здесь как раз и нужна помощь соответствующего специалиста.

Ведь если вникнуть, сосредоточиться, задуматься, глубоко прочувствовать… то, нет ничего важнее Души. Твоей Души!

Индивидуальная работа затрагивает именно те стороны и качества человека, которые нуждаются в проработке, а правильней всего сказать — в освобождении. Ощущая определенную душевную боль, связанную с той или иной жизненной ситуацией, человеку зачастую очень трудно её кому-то раскрыть – либо сама ситуация вызывает какие-то неприятные чувства, либо детали и подробности хочется оставить в тайне.

Не зная, как преодолеть свою проблему, свою боль, человек начинает от неё защищаться. Способов такой защиты, описанных в медицинской психологии, множество и каждый из них призван помочь справиться с болью и выжить, но не преодолеть. Защищаясь в страхе от боли, закрывает себе путь к самым ценным Сокровищам, к чувствам и переживаниям, спрятанным глубоко на дне Души. Он попросту тратит силы на борьбу с самим собой. А чтобы решить поставленную жизненную задачу, чтоб добыть эти «сокровища», нужно «нырнуть» прямо в эту боль. Но сделать это нужно единожды и качественно.

Этот процесс как раз и осуществляется при личном, доверительном, индивидуальном контакте со специалистом, где глубоко разбираются личные секреты (особенно те, которые он прячет от самого Себя), ставшие причиной душевных переживаний.

Таким образом, специалист избавляет человека от груза ложного знания о себе, запускающего цепочку эмоциональных и поведенческих реакций, стоящих у истоков большинства проблем. Речь здесь не идет о некоем «переписывании» или «стирании» определенных событий, речь идёт именно о глубоком переосмыслении важнейших жизненных ситуаций с целью извлечения ключевого опыта и пользы из Уроков Судьбы.

Я сотрудничаю с вашей Личностью, вашей Сутью, с вашим Духом – во имя обретения лёгкости и Свободы. Без вспомогательных учений, но на конкретном примере. Вот в чём разница.

 

«Депрессия» — слово, сейчас часто встречающееся. Как понять,
что находишься в пограничном состоянии, и тебе действительно нужна помощь
специалиста?

 

— Не стоит фокусировать внимание на популярных ныне, но пустых для большинства понятиях. Очень важно понимать, что глубинная причина любой проблемы – непройденный человеком Урок, из-за которого испытываются те или иные проблемы в любой сфере жизни. Тяжёлые жизненные ситуации значительно проще преодолеть с помощью специалиста, знающего их причины лично в тебе.

Практический смысл моего метода заключается в том, что за время одной встречи мы решаем проблему. Именно решаем, а не обсуждаем ее. Мой подход – это не просто беседа, а выявление и целенаправленная проработка конкретной проблемы. Один сеанс может занимать до нескольких часов, но в результате пациент всегда получает решение минимум одной проблемы. Я никогда не оставлю человека один на один с его болью, которую мы подняли на свет сознания. При этом чем острее ситуация, доведенная до критического уровня, тем быстрее мы находим решение. Докапываться до истоков в таком случае, выуживать информацию по крупицам не нужно. Если человек пришёл в остром состоянии, то проблема уже лежит на поверхности. Зачастую пациент приходит не только с проблемой, но и с готовым решением, спрятанным от него самого «болевым шоком» и «охраняемым» страхом. В такой ситуации мне остаётся просто мягко и доброжелательно удерживать человека в рамках затронутой темы, его больше всего мучающей, и он раскрывает её сам при моей поддержке и протекции.
Вся страна сейчас живёт в состоянии глубочайшего стресса. Понятие успешности перешло в ранг выживаемости. И даже если случилось чудо, и у человека бизнес идёт успешно, всё равно присутствует страх, что это в один момент может закончиться крахом. Как справиться в данном случае с состоянием глубинного страха? Дайте, пожалуйста, свои рекомендации людям, испытывающим психологические проблемы.

— Повторюсь, не стоит дожидаться, пока наступит «глубочайший стресс», ведь внешние ситуации – это строго эквивалентное отражение внутреннего мира самого человека. Если находишься в «глубочайшем стрессе» и испытываешь «глубинный страх», то, безусловно, будет казаться, что «вся страна так живёт». Но это совсем не так. На сегодня довольно часто встречающаяся в обществе реакция — проекции или масштабирования собственных переживаний. Совет в такой ситуации может быть только один: признайся себе честно, что пора, наконец, начать Жить, а не выживать. Жить, идя через внутренние тернии.

Помните, что все Уроки каждому уже даны. Будьте осторожны и осмотрительны, слушая «учителей» с экрана или на семинарах. Тщательно придерживайтесь гигиены своей Души, — это самое важное. В своём движении вперёд идите к Себе «от противного», ведь каждый знает, чего бы ему не хотелось видеть в Себе.

Если человек постоянно пребывает под внешним давлением кого-либо или чего-либо, или движим внутренними иллюзиями, он может впустую потратить всю жизнь, гоняясь за призрачными идеалами и недостижимыми целями. Но, когда в какой-то момент, под воздействием каких-либо факторов, возникает осознанная потребность и желание прервать этот порочный круг, желание стать свободным и выше себя прежнего, -появляется и возможность избавиться от мучающей Душу боли. Нужно только чуть-чуть подтолкнуть себя, не побояться и разрешить честно сделать шаг к Себе, заглянуть в своё Сердце как средоточие Чувств. Не убегать от своих проблем, погружаясь в пороки и страхи, а смело посмотреть им «в лицо». Позволить себе воспользоваться третьей силой — помощью специалиста, который буквально за руку проведет через боль и страдания, поддержит в проживании их и выведет к пониманию ошибок. Поможет понять и усвоить жизненный Урок. И тогда многие проблемы отпадут сами собой – появится стремление изменить свою жизнь к лучшему, стать более успешным и реализованным. Наладятся отношения с Близкими, ваши дети станут гордиться вами и возведут в пример, вернётся желание Любить. Любить по-Настоящему. Всем Сердцем.

 

Поверьте, самые страшные драконы охраняют самые ценные сокровища.

Беседовала: Мила Делясова

Хедлайнером самого важного бизнес-мероприятия этой осени OLEROM FORUM 1, которое состоится 30 сентября в Киеве, станет сооснователь Apple Стив Возняк.

Стив Возняк – величайший iГений современности украинского происхождения. Его идеи изменили ход истории и повлияли на жизнь человечества. Именно он создал первый персональный компьютер и вместе со своим другом, Стивом Джобсом, основал легендарную компанию Apple Computer.

Он открыл миру большие возможности и еще раз доказал, что наша земля богата талантами, и что нет сильнее стихии, чем мечта!

Предлагаем вам 10 цитат iГения, которые помогут вам настроится на его лекцию:

«Hewlett-Packard пять раз отклоняла мою идею создания персонального компьютера. Позже, когда они увидели Apple II, то сказали, что это лучший продукт, который они когда-либо видели»

«Те сумасшедшие, кто считают, что они могут изменить мир, в конце концов, его и меняют»

«Творчество — это не когда вы делаете что-то знакомое. Это когда у вас есть идеи, как сделать то, что никогда ещё не делали… и вы берёте ресурсы и делаете то, что никогда не существовало до этого»

«Когда вы – сам себе босс, принимающий решения о том, что вы спроектируете и как, о компромиссах в отношении его функций и качеств, это становится частью вас. Как дитя, которое вы любите и стремитесь поддерживать. У вас возникает колоссальная мотивация к созданию самых лучших решений, и вы так ими увлечены, как никогда бы не увлеклись работой на заказ».

«Если вы – тот редкий инженер, который одновременно оказался и изобретателем, и художником, я дам вам совет, который может быть трудно принять. Работайте в одиночку»

«Я придумал глупейшие вещи, над которыми бы хохотал любой тупица. Но, увидев их в красивом буклете с хорошими шрифтами, этот тупица решил бы, что все по-настоящему и так и должно быть»

«Посмотрите, сколько денег у Apple (компания располагает $246,1 млрд). Компания может инвестировать во что угодно. Странно даже думать, что к 2075 она прекратит свое существование. То же касается Google и Facebook»

«Самые креативные сотрудники Apple, которые работали над Macintosh, покинули компанию и отказались когда-либо сотрудничать с Джобсом снова. Из-за плохого характера Стива, Apple потеряла впечатляющие таланты»

«У меня 5 000 друзей Facebook, которых я не знаю, зачем мне каждый день следить за тем, что они делают по жизни?»

«Не стоит беспокоиться, когда дела идут не так. Просто подумайте, как быть конструктивным»