Josep Borrell, Ursula von der Leyen and Slovak Prime Minister Eduard Geger visited Bucha.
In Bucha, the invaders killed ex-people’s deputy Alexander Rzhavsky, who was known for his pro-Russian views
He tried to find a common language with them, but failed: the Russians killed him when he refused to pour them vodka. Reported by journalist Alexander Shvets.
Alexander Rzhavsky
Since the beginning of the war, about 700 people, both military and civilian, have died in Chernigov – the mayor of Chernigov, Vladislav Atroshenko.
Chernigov
In Bucha, the exhumation of bodies buried in a mass grave began.
Bucha
European Commission President Ursula von der Leyen condemned the barbaric attack on the railway station in Kramatorsk
“The rocket attack this morning on a train station used to evacuate civilians in Ukraine is scornful.
I am shocked by the loss of life and personally offer my condolences to President Zelensky. My thoughts are with the families of the victims.”
The number of deaths in Kramatorsk has increased, already 50 people, five of whom are children.
Terrible War! For residents of all Ukraine. She divided families. Destroyed cities, towns, villages. Millions of displaced people are forced to leave their homes in fear of destruction and death. This is the apocalypse of the 21st century. Putin’s soldiers greedily rob Ukrainians. Because they are beggars themselves. That is why this war is so terrible and merciless. Russians are like Indians who rob conquistadors. Russians eat dogs, rape children. These are the horrors of war. This is Ukraine today! We pray every day for this horror to end. God help us, peace to all!
Every day millions of Ukrainians unite into one big organism. Breathable strong and independent. But today we need your help. Your faith in Ukraine. Faith in Justice. Faith in the light forces of good, which will inapplicably defeat darkness!
Support Ukrainians around the world. know we are responsive and kind. Many people simply did not expect such a vile and daring tactics of the aggressor, the occupier! We were not ready. But now we will get stronger, we will become a thousand times stronger. God is with us . The forces of light and goodness are with us. peace and love to all from brave Ukraine.
Пишем на языке оккупанта. Для того чтобы хотя бы немного открыть глаза Русскому населению . Дабы общими усилиями предотвратить быстро приближающимся ,огромным катастрофическими последствиями для всего русскоговорящего населения .
Для общего понимания сразу поставим точки над и. и так начало начал :
24 февраля путинская власть откровенно и без особых стратегически-тактической подготовки без связи и нормальной логистики отправили на убой молодых ребят.
После того как Украина выстояла первые 3 дня . С огромными потерями со стороны оккупанта, путинская власть вместо того чтобы принять поражение и осознание того что в Украине никогда не было ни нацистов, так же русскоговорящих граждан никто не ущемлял : как видите мы находимся в Украине и пишем на русском языке . Так вот после этого путин начинает зверствовать и просто уничтожает смелых Украинцев которые защищают свой дом , своих детей , своих родных, которых без жалостно начали бомбить запрещёнными 500 килограммовыми авиа бомбами. И сейчас бомбят ими города в которых не успели выехать ещё силиконы людей . И запад в Эвропу. люди бегут от путинского режима на 17 день войны из Украины выехало больше 2,5 миллионов Украинцев. И поехали они не в росию спасаться .
У миллионов людей поломанные судьбы . Самое страшное это дети которые не осознают почему им приходиться бежать со своего дома либо в грязный подвал , либо уезжать далеко от «русского мира»! Один только вопрос за что им это !
Военные преступления это бомбить роддома, Бабин яр , жилые дома бомбами радиус смерти у которых равняется 60 метрам . Это ужасное событие происходит сейчас в 21 веке у нас в Европейской стране Украине .
Так же с сожалением сообщаем что за 16 дней войны на Украине погибло 79 детей и ещё 100 раненых . И эта цифра уточняется. Это те кого смогли идентифицировать . Сколько ещё в подвалах под завалинами никто не знает.
По разрушениям : разрушено 280 учебных заведений , 9 из них уничтожено полностью. В Харькове разрушены либо частично разрушены 400 многоэтажек . Бесконечное количество частных домов и предприятий . Разрушены дороги , мосты .
Фото сделано в Броворах .
Возникает один простой вопрос кто за это все будет платить ? Кто все это будет отстраивать ?
Мы знаем ответ на эти вопросы : за все заплатят обычные бедные ни в чем не повинные русские люди .
Строить будут ребята захваченные в плен . За деньги отобранные у людей .
Нигде нет покоя фашиская путинская власть во все города от поваляет своих диверсантов с маячками для артиллерийских ударов , и бомбами для подрывной террористической деятельности . Славные ребята из Украинской ВСУ и ТР обороны давят их во всех городах . Бои происходят ни где то там в поле, а на улицах где мы ещё 23 февраля ходили спокойно, мечтали жить в европейской стране . С их ценностями и достоинствами . А не в жадной и агрессивной путлеровской стране , которая подло напала на Украину ещё в 2014 году . Просто как говорят сами русские, приоткрыли дверь себе. Бойцам ВСУ не давали добро стрелять все эти 8 лет . Мы писали во все сообщества мировые просили о помощи . Но жадная и кровавая кремлевская пропаганда работала своей сетью во всем мире, не давала понимать что происходит на самом деле . Что русские бомбили русских которые жили в Донецке . Всех неугодных режиму убрали . Сильные кто смог вывезти семью уехали . Слабых подавили . Украина боролась за права свои ,своего суверенитета не стреляя в русских «свинобратьев» . А нас подло путлер в спину расстрелял. И где же теперь живет фашизм ?
Мы знаем где : в сердцах людей которые под влиянием пропаганды поддержали эту кровавую бойню .
Авиабомба на территории больницы. Воронка 5 метров глубиной.
Оккупант проиграл экономическую войну .
Самое интересное что вся эта ситуация видимо разрушила путлеровскую систему из внутри. Так как рубль стал уже 200 что говорит о том что за 2 недели экономика и люди обеднели в 3 раза , с таким темпом росию ждёт дефолт и ужасные последствия. В реальной перспективе до конца 2022 года в стране корабль которой знает куда ему ити 16 миллионов людей пойдёт за черту бедности . И это будет катастрофа . Максимальная инфляция и все станут очень,очень бедными фактически нищими ,что несёт за собой увеличение преступности, алкоголизма наркомании. Это плюс к тем 16 миллионам которые уже за чертой бедности .
Пример как банки собирают с людей дань .
Что вам делать дальше ? Мы можем ответить и на этот вопрос: самое главное остановить это безумие ! Всеми возможными и не возможными методами . Просить военных не стрелять в сторону мирных городов . В сторону Украины . Просить не бомбить наши города . Просто просить их вернуться домой . Объясняйте людям что происходит, почему весь мир против фашиской-путлеровской росии. Потому что он устроил в Украине кровавый геноцид. Пытаясь свергнуть власть и поставить своего приемника . Но Владимир Александрович Зеленский оказался мужчиной с характером . Ни на секунду не сомневаясь в чести своего правителя весь народ стал защищать его и нас и себя ! А кто защитит вас хунта-фашиская?
Путлер прикрываешься детьми ?
Ну это мы далеко зашли . Обидно что обычных солдат с РФ уже умерло более 12000 , их никто не жалеет . Потому что нам надоело жить угнетенными и мы стали против любых режимов , стали на своей земле на смерть ! Каждый украинец воюет за эту свободу от режимов от пропаганды и за вас за обычных «Ванек» которые повелись на эту безумную пропаганду ! «Это отечественная война. Война за нашу независимость»!
Вид городов после прихода «уского мира!»
Экономический кризис ждёт весь мир но весь мир готов потерпеть чтобы проучить кровожадного, ненасытного тирана ! Дай бог нам сил все это пережить . И вам читатели . Пересылайте эту статью в мордовию пока ещё весь интернет не запретили .
Автор: Иван Данкович собственник журнала . Бизнесмен . В данный момент волонтёр.
Коли декілька років тому я читала десь у новинах про місто Алеппо та сирійських біженців, мені здавалось це якимось нереальним та дуже далеким. Саме слово «біженець» малювало у мене в голові картинку якоїсь дуже бідної людини без грошу в кишені, певно без освіти та престижної роботи. Не знаю чому я так думала, можливо картинка з телевізору зробила свою справу. І от тепер – у мене в стрічці фейсбуку самі «біженці»: міс Україна з дітьми знайшла прихисток у Румунії, подруга-лікарка у Польщі, хтось поїхав до Німеччини, Голландії та Франції. Я поки що залишаюсь в Україні. І у мене назріло до себе питання: коли настає той момент, що ти береш в руки документи, ноут, гроші, собаку та тікаєш з власної домівки?
У перші дні війни багато хто розгубився і залишився у пастці в Ірпені, Бучі та Ворзелі – в абсолютній гуманітарній катастрофі: без їжі, води, тепла та світла. Нас ніхто не готував до війни, ми не були готові до того, що доведеться залишити свій дім та їхати в нікуди. Так, нам говорили зібрати «тривожну валізку», але це все більш нагадувало жарт, ніхто не сприймав війну серйозно. Ніхто 25-голютого не сказав мені: «Аня, тікай з Ворзелю, бо тут через пару годин буде пекло». Я не хотіла нікуди їхати і вважала, що через пару днів це непорозуміння закінчиться. Ну не можуть же росіяни нас реально бомбами обстрілювати? Тільки істерика моєї сестри підняла всю родину на ноги, ми стрибнули у автівки, і прямо за нами Ворзель накрило градами. Я не взяла з дому майже нічого, все моє життя залишилось там. Уже два тижні я ходжу в шубі та домашніх спортивних штанах по закарпатському селу. В стресі все повилітало з голови, тепер тільки ходжу і думаю: «Забула те, забуласе».
Вчора говорила по телефону зі своїм другом Дімкою з Забуччя. Вони з дружиною два тижні провели у підвалі власного будинку, тому що розгубилися, не зрозуміли що потрібно тікати, а не відсиджуватися. Зараз думаю за Західну Україну: сюди переїхала значна частина моїх друзів. Чи скажуть нам, що потрібно тікати? Чи знову будемо покладатися на інтуїцію моєї сестри?
Страшно, дуже страшно. Адже, покинувши власний дім, ми автоматично потрапляєм на дорогу в нікуди. Хтось пристосується до нових поворотів, а хтось залишиться на узбіччі життя, ставши картинкою у телевізорі: «українські біженці». Тому я залишаюсь в Україні, я хочу бути корисна власній країні. Мені було тут класно, коли все було класно. Тепер бідна Україна заливається кровавими сльозами, і я не можу її залишити. Хоча б до тих пір, доки моя сестра знову не заволає, що нас зараз в»бють.
Author: Anna Demidova, Member of the National Union of Writers
On February 24, I woke up at four in the morning when the alarm on my car went off. “May be thunder,” I thought. I looked out the window, but there was no rain, so I realized that the war had begun.
Everything I read about World War II immediately unfolded before my eyes. I still did not understand the seriousness of the situation when I went out into the yard with a dog, at the same time a military plane flew over my head, so low that I could see the face of the pilot. He seemed surprised to see me, and a second later I heard a powerful explosion. At that time, all life was divided into “before” and “after” the war. “Is everyone alive?” I heard somewhere behind me. The legs became heavy, and all thoughts were confused in a single ball: “war, war, war…”.
It all seemed like a horrible dream, I pinched my hand to wake up, but then it was just beginning…
We spent the first night of the war in the basement of our house without sleep. All the time military planes were flying over the house, explosions were thundering, because 10 kilometers from my house is the Gostomel airport, which the russian army was one of the first to attack.
It was very scared. I prayed for myself, for those who defended my house and the whole country from the russian invasion that night, because it could be a disaster. And our fighters survived…
In the morning I still didn’t want to leave my house, I cried realizing that I might never see my rose again, my neighbor’s Labrador dog Marcel, my library and my small but brave town of Vorzel in Kyiv region. Only those who had to flee the bombing of their home will understand my feelings: Fear, pain, despair.
For a week my country has been torn apart by the Russian army. In my native Vorzel, a small resort town near Kyiv, people have been without water, heat and food for a week now, sitting with small children in the basement. Going outside – it’s like death – around the Russian army, shoots without warning. Neighbors managed to get in touch yesterday to say goodbye…
There is a real blockade in Vorzel. If you have read somewhere about the blockade of Leningrad, know – the same thing is happening now, in front of all of Europe. To die of hunger in your home is the salvation that a Russian soldier brought us?
When I wrote about these events in my native town to my colleague from Moscow, she said that I came up with this: “you shoot at your own homes.” The following will be the text in Russian to reach those who still have a conscience:
-Почему такое огромное количество людей выезжает в стораны Европы, а не в Россию?
-Почему в России отключают независимые СМИ?
-Почему ни одна страна в мире не вышла с флагом России?
-Неужели вы думаете, что все то огромное количество видео,
которое присылают ваши друзья и знакомые с разрушенными домами, беременными женщинами в подвалах, это все фейки? Да это же целый Голливуд должен был бы работать, чтобы такое подстроить!
Мы сейчас в огне, в боле, в страдании, но поверьте, мы сейчас с вами связаны как никогда. Уже сейчас многие в России потеряли работу из-за ухода международных компаний, уже сейчас курс доллара улетает в космос, да, это ничто, по сравнению с тем,что переживаем сейчас мы, но из Второй Мировой войны никто не вышел счастливым…
And most importantly it is unclear what exactly the russian government wants? I am a writer, I write books about love,I’m definitely not the “nationalist” that all the TV channels in Russia are shouting at, I just really love my home and my country.
And I am far from big politics. But even I understand that after this total destruction of our land and our people, the degree of hatred for everything Russian is simply outrageous and to put a pro-Russian “tsar” here is a crazy idea.
Then what is the goal? The genocide of the Ukrainian people? But you don’t have to predict the future when you know the past. As the history shows this is a very bad idea. Then what? To distract own people from the economic crisis by threatening of war? Unfortunately, no one in the world knows the answer to this question. One thing is clear, if russia lays down its arms, the war will end, if Ukraine lays down its arms, the world will end. We are the country that took the brunt of defending Europe. If we fall, European countries will be next, because a predator that has felt human blood will not stop…If you don’t stop it, of course.
Russia wanted to destroy Ukraine, but it turned out to become stronger. In every city, in every home everyone is fighting for their country: in word, deed and weapon! Glory to Ukraine!
Author: Anna Demidova, Member of the National Union of Writers
24 лютого я прокинулась о четвертій ранку від того, що спрацювала сигналізація на моєму авто: «Мабуть грім», подумала я. Виглянула у вікно, а дощу не було, так я зрозуміла, що почалась війна.
Все, про що ви читала у книгах про другу світову війну розгорнулось перед моїми очима. Я ще не розуміла всю серйозність ситуації коли вийшла на двір з собакою, в ту ж мить над моєю головою пролетів військовий літак, так низько, що я змогла роздивитися обличчя пілота. Здається, він був сам здивований побачити мене, а вже через секунду я почула потужний вибух. В цей момент все життя поділилось на «до» та «після» війни. «Всі живі??», почула десь за спиною. Ноги стали важкими, а всі думки сплутались в єдиний клубок: «війна, війна, війна…».
Все це здавалось якимось жахливим сном, я щипала себе за руку щоб прокинутися, але тоді все тільки починалося…
Першу ніч війни ми провели у підвалі будинку майже без сну. Весь час над домом літали військові літаки, гриміли вибухи, адже в 10 кілометрах від мого дому знаходиться Гостомельський аеропорт, який російська армія атакувала одним з найперших.
Це було дуже страшно, я молилась про себе, за тих, хто в ту ніч захищав мій дім та всю країну від висадки російську десанту, адже це могло стати катастрофою. Наші вистояли…
На ранок, я все ще не хотіла залишати свій дім, мене глушили сльози від усвідомлення того, що я може більше ніколи не побачу свої троянди, сусідського пса-лабрадора Марселя, свою бібліотеку та своє маленьке, але таке хоробре місто Ворзель, що на Київщині. Тільки ті, кому доводилось тікати від бомбардування зі свого рідного дому зрозуміють мої почуття. Страх, біль, відчай.
Вже тиждень мою країну розриває на шматки російська армія. В моєму рідному Ворзелі, маленькому курортному містечку під Києвом, люди вже тиждень без води, тепла, їжі, сидять з маленькими дітьми у підвалі. Вийти назовні рівносильно смерті – навкруги російська армія, стріляють без попередження. Вчора сусідам вдалось вийти на зв’язок, для того, щоб попрощатися…
У Ворзелі справжня блокада. Якщо ви читали десь про блокаду Ленінграду, то знайте – те саме відбувається просто зараз, під носом у всієї Європи. Помирати від голодної смерті у своєму домі – це такий порятунок приніс нам російський солдат?!
Коли я написала про події у своєму місті своїй колезі з Москви, вона сказала, що я все вигадую, що: «вы сами стреляете по своим домам». Далі піде текст російською мовою, щоб достукатися до тих, у кого ще лишається совість:
1. Почему такое огромное количество людей выезжает в сторону Европы, а не России?
2. Почему в России отключают независимыеСМИ?
3. Почему ни одна страна в мире не вышлас флагом России?
4. Неужели вы думаете, что все то огромное количество видео
, которое присылают ваши друзья и знакомые с разрушенными домами, беременными девушками в подвалах, этовсе фейки? Да это же целый Голливуддолжен был бы работать, чтобы такоеподстроить…
Мы сейчас в огне, в боле, в страдании, но поверьте, мы сейчас с вами связаны какникогда. Уже сейчас многие в Россиипотеряли работу из-за ухода международныхкомпаний, уже сейчас курс доллара улетаетв космос, да, это ничто, по сравнению с тем,что переживаем сейчас мы, но соВторой Мировой войны никто не вышелсчастливым…
І головне зовсім не зрозуміло, чого саме прагне російська влада? Я – письменниця, пишу книжки про кохання РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ. Я точно не «націоналіст», про яких кричать зі всіх телеканалів у Росії, котрих в Україні ніколи і не було, я просто дуже люблю свій дім і свою країну. І я розумію, що після цього тотального знищення нашої землі та нашого народу, ступінь ненависті до всього російського просто зашкалює: поставити сюди проросійського «царька» – безумна ідея. Тоді яка мета? Геноцид українського народу? Але ж не треба передбачувати майбутнє, коли знаєш минуле, як показує історія – це теж дуже погана ідея. Тоді що? Відволікти власний народ від економічної кризи, залякуючи нібито загрозою війни? Нажаль, ніхто в світі не знає відповіді на це питання. Ясно тільки одне, якщо Росія складе зброю – настане кінець війни, якщо Україна складе зброю – настане кінець світу. Ми – та країна, яка взяла на себе увесь удар, захищаючи Європу. Якщо падемо ми, наступними будуть європейські країни, адже хижак, що відчув людську кров вже не зупиниться…
Якщо його не зупинити, звісно.
Росія хотіла Україну зруйнувати, а виявляється зміцнила – у кожному місті, у кожному домі, всі борються за свою країну: словом, ділом та зброєю! Слава Україні!
Автор: Анна Демидова, Член Національної Спілки Письменників
Украину начали бомбить . 24 февраля в 4.30 утра Путин подло напал на Украину, нас начали бомбить . Мы проснулись под грохот снарядов ,как 1 сентября 1939 года. Все срочно вывозите детей. Первый удар пришёлся на Борисполь, поэтому улететь не получиться . Уезжайте на западную Украину. Это горе современного человечества война , которая не даёт развиваться всему миру и прогрессивному человечеству . Война которая откидывает нас назад . Мы никогда не сможем отладить наши взаимоотношения с Россией . Это страшное , глупое время . Я надеюсь найдутся подлинные джентельмены которые смогут это остановить . Помогите распространить это сообщение . Весь мир следил и все равно это произошло . Это очень страшно . Любим вас . Помогите Украине !
«United property Expo» – перша професійна виставкаукраїнської та зарубіжної нерухомості в Україні відбудеться у лютому 2022 року у
Міжнародному виставковому Центрі Києва (м. Київ, Броварський пр-т, 15).
Цього року на експертному майданчику «United propertyExpo» у МВЦ будуть обговорюватись теми вигідних інвестицій в українську та закордонну нерухомість, можливість отримання доходу від придбаної нерухомості, ВНП та багато іншого. Також буде підбито підсумки розвитку ринку нерухомості у 2021 році та висловлено прогнози на 2022 рік.
Перевагами виставки «United property Expo» є:
-Прямий контакт продавця із покупцем;
-Унікальний майданчик, із сучасною інфраструктурою та зручним розташуванням;
-Актуальна ділова програма, перші особи бізнесу у рамках конференції;
-Гарантований цільовий трафік;
-Безпрецедентна рекламна кампанія.
«United property Expo» 2022
16-17 лютого 2022 року.
Місце проведення:
Україна, Київ, Міжнародний виставковий Центр Києва (м. Київ, Броварський пр-т, 15).
Організатор:
ТОВ «Юнайтед Експо»
01601, Україна, вул. Велика Житомирська, 33, Київ, офіс 306
У виставці бере участь понад 200 найбільших девелоперських компаній, агентств нерухомості, банків України та забудовників зарубіжних країн.
Учасники виставки:
– Виставку Закордонної нерухомості представлять понад 30 країн світу, таких як Австрія, Болгарія, Німеччина, Греція, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, ОАЕ, Португалія, Словаччина, Таїланд, Франція, Чорногорія, Чехія, Швейцарія та інші.
– Виставку Української нерухомості презентують забудовники, розташовані у Києві та Київській області, Одесі та Львові, які проконсультують відвідувачів з питань купівлі чи продажу нерухомості, у тому числі на вторинному ринку. На ній відвідувачі зможуть побачити понад 200 ЖК, ексклюзивні пропозиції від забудовників України, консультації представників банків.
Виставку відвідає близько 5000 відвідувачів, зацікавлених у покупці нерухомості.
Бізнес-програма – це масштабний проект в Україні для професіоналів у сфері нерухомості, націлений на ефективний формат роботи учасників та відвідувачів виставки.
Ми шукаємо та запрошуємо на виставку представників провідних українських агентств нерухомості та приватних ріелторів із різних регіонів України, які зацікавлені допомогти учасникам виставки у пошуку покупців.
Виставка української та зарубіжної нерухомості – це ключ до Вашого успіху!
Чекаємо на Вас на найбільшій виставці нерухомості «United property Expo» у Міжнародному виставковому Центрі!
30 травная у Парк Беремицьке пройде Чемпіонат України з середньовічного бою Beremytske Knight Fest.
Чемпіонат України – це наймасштабніший щорічний лицарський фестиваль – чемпіонат з середньовічного бою, в якому візьмуть участь близько двох сотень бійців. Серед них і учасники національної збірної України з середньовічного бою, які не раз виборювали призові місця у чемпіонаті світу з цього виду спорту та більше 20 спортсменів, які є майстрами спорту міжнародного рівня. Це не постановочні бої, тут все по-справжньому!
Глядачі зможуть:
● Поласувати середньовічними стравами в корчмі;
● Взяти участь у лучних боях;
● Позмагатися в м’яких обладунках;
● Постріляти з лука, пометати сулиці;
● Приміряти костюм різних епох.
А у самому парку додатково:
● Покататися на породистих конях;
● Проїхатися в екіпажі;
● Прогулятись екостежками;
● Відвідати MiniZoo;
● Відвідати музей “диких котів”;
● Купити сувеніри та інші товари.
Слідкуйте за новинами на сайті :https://beremytske.com.ua/uk/beremytske-knight-fest/
