Його підопічні рік за роком виборюють призові місця на міжнародних олімпіадах з інформатики, а потім з легкістю влаштовуються працювати у такі всесвітньо відомі IT–корпорації як Google, Facebook та Microsoft. Для своїх учнів він є не лише педагогом і наставником, а й партнером та другом. Ті, хто відкрив для себе світ програмування та комп’ютерних технологій, мабуть, уже здогадалися, що мова йде про легендарного педагога Валентина Мельника. Вчитель знає, як розкрити учнівський потенціал та виховати чемпіона, яким має бути сучасний прогресивний педагог та якої стратегії варто дотримуватись батькам, аби допомогти (чи, принаймні, не заважати) дитині опановувати граніт науки. Валентин Миколайович вивільнив час у своєму щільному графіку та розказав Proman Ukraine про тонкощі однієї з найвідповідальніших професій і власну педагогічну «родзинку».
Про мотивацію та принципи виховної роботи
– Дуже часто можна почути думку, що така професія як педагог – неоднозначна: з одного боку, це справа благородна, а з іншого – невдячна. Уже кілька років поспіль кажу собі, що після завершення навчального сезону візьму паузу, але коли до нас (Валентин працює у Кременчуцькому педагогічному коледжі ім.А.Макаренка та Полтавському науковому ліцеї-інтернаті для обдарованих дітей, – Ред.) приходять нові талановиті і амбіційні діти, беру свої слова назад і знову приступаю до роботи. Моєю професійною мотивацією №1 були і залишаються учні. З сучасними дітьми надзвичайно цікаво працювати, оскільки усі вони є креативними особистостями, які постійно генерують неординарні ідеї. Часом, зрозуміти думки учня та знайти вихід з ситуацій, що трапляються в ході учбового процесу – це все одно що розгадати ребус. Тому виховний процес – це взаємний обмін думками, знаннями, ідеями та енергією: я навчаю учнів, а вони навчають мене.
У своїй роботі дотримуюсь певних принципів:
Ніколи не ставлю на п’єдестал досягнення учнем високих результатів. Здобуття трофеїв на змаганнях – річ другорядна, у першу чергу має значення виховання педагогом особистості з правильними цінностями та моральними якостями.
Майже ніколи не викликаю батьків до школи для бесіди – усі питання намагаюсь вирішувати безпосередньо зі своїми учнями. Чесно кажучи, більшість батьків я навіть не знаю в обличчя.
Віддаю перевагу співпраці, заснованій на довірі. Приміром, можу вийти з учбового кабінету, точно знаючи, що учні будуть зайняті виконанням поставлених завдань, а не байдикуванням.
Розумію, що написання комп’ютерної програми – це не просто сухе створення алгоритму символів; це процес, який можна порівняти з написанням віршу або пісні. І у цьому творчому процесі кожен учень потребує особливого підходу та графіку навантажень, виходячи з його індивідуальних особливостей.
Сучасний прогресивний вчитель: хто він?
– Багато років тому, будучи студентом-практикантом, мені довелося замінювати вчителя математики в одній із кіровоградських загальноосвітніх шкіл та провести два спарених уроки для старшокласників. Пам’ятаю, як зайшов до кабінету, а мене обступили дівчата, прийнявши за «новенького». Вони виклали мені всю інформацію – починаючи з того, що являє собою кожен вчитель, закінчуючи тим, в кого реально списати, а в кого – ні. Я включився у бесіду, і буквально за кілька хвилин у нас відбувся дуже бурхливий, відвертий і пізнавальний діалог. Коли продзвенів дзвоник на урок, я сказав: «А тепер давайте продовжимо у тому ж стилі, тільки я – у ролі вчителя математики». Цей приклад яскраво ілюструє моє бачення портрету сучасного прогресивного вчителя. Останній, на моє переконання, повинен вміти вільно обговорювати з дітьми проблеми, які їх хвилюють, давати можливість учням висловлювати свої креативні думки без страху наразитись на критику.
Крім того, прогресивний вчитель повинен:
– бути для своїх підопічних не лише вихователем і наставником, а й другом та партнером.
– тримати руку на пульсі подій та бути у курсі новинок і трендів сучасного світу.
– мати власний педагогічний стиль, власну «родзинку» та нікого не копіювати.
– створювати таку учбову атмосферу і умови навчання, в яких діти б відчували себе щасливими.
– вміти навчити дітей навчатися. Тобто самостійно аналізувати широкий масив інформації, яка дасть відповіді на поставлені питання та допоможе учню знайти вихід з різних життєвих ситуацій.
Неочікуваний педагогічний інсайт
– Серед моїх учнів був Рубаненко Роман – хлопець, який дуже виділявся з-поміж інших: він ретельно слідкував за своєю зовнішністю, стильно одягався, носив модну та нетипову зачіску. Пройшовши дуже важкий шлях підготовки до участі у світових змаганнях з інформатики, займаючись по три-чотири години щоденно фактично без перерви на вихідні та літні канікули, хлопцю вдалось показати гарні результати – він здобув дві бронзові медалі (мова йде про Міжнародні олімпіади з інформатики, що відбулись в Італії та Австралії у 2012-му та 2013-му роках, відповідно). Після цього він вступив до престижного університету і паралельно влаштувався на роботу до міжнародної IT-компанії. Так от, коли Роман почав отримувати пристойну зарплатню (а було це вже на другому курсі університету), він став щомісячно «виплачувати» стипендію у розмірі тисячі гривень чотирьом малозабезпеченим вихованцям Полтавського наукового ліцею-інтернату для обдарованих дітей. Тобто кожного місяця цей хлопець інвестує 4 тисячі гривень у прогресивну українську молодь. Такого вчинку я очікував від кого завгодно, але не від нього. Мене, як педагога, вразило рішення Романа; вразило, звісно, у позитивному сенсі. Можу сказати, що цей випадок став для мене великим відкриттям нового обличчя мого учня та приємним неочікуваним педагогічним досвідом.
Lyfestyle педагога: рибалка, футбол і подорожі
– Більшу частину мого часу, звісно, займає професійна діяльність. Нерідко мій робочий день закінчується після опівночі. Але таке навантаження компенсується вранішнім сном – час від часу я дозволяю собі прокидатися не раніше дев’ятої години ранку. Планую задачі на день, тиждень, міркую над поточними справами. Як тільки з’являється вільна година, одразу ж іду на стадіон грати в футбол. Дуже люблю цей вид спорту – як спостерігати за змаганнями, так і самому брати в них участь. Ще одне захоплення – це риболовля, процес якої є для мене суцільною насолодою та психологічним розвантаженням. Окреме місце в моєму житті займають подорожі. Як правило, ми з родиною подорожуємо власним автомобілем, а улюбленою локацією для відпочинку є Західна Україна.
Серед літературних вподобань – книга Алана Аксельрода «Теодор Рузвельт. Закони лідерства». А усім, хто відкриває для себе світ комп’ютерних технологій та програмування, рекомендую почитати книгу «Розвиток швидкого мислення». Вона навчить вас використовувати побутові ситуації собі на користь та щоденно тренувати власний мозок. Прийоми та поради, описані в книзі, чудово працюють на практиці.
Особливості роботи з обдарованими дітьми
– На базі Полтавського ліцею-інтернату для обдарованих дітей функціонують групи підготовки з програмування. Фактично, потрапити до однієї з таких груп може будь-який бажаючий – ми майже нікому не відмовляємо. Звичайно, якщо дитина не знає елементарних речей, умовно кажучи, таблиці множення, навряд чи вона зможе опанувати курс підготовки. Перед початком навчання кожна дитина проходить тестування, що дає змогу встановити, наскільки у неї розвинена логіка і просторова уява, чи є математичні здібності.
Навчальна підготовка відбувається в різновікових групах. Так, в одній групі можуть навчатися учні 11-го і 5-го класів – ми розподіляємо дітей не за віком, а за рівнем підготовки. Адже якщо дитина краще розвивається за своїх однолітків, вона має перебувати у середовищі, що відповідає рівню її підготовки. Крім того, коли учень потрапляє до групи, де є старші за віком діти, це є для нього додатковим стимулом.
Надзвичайно важливим є знайдення індивідуального підходу до кожної обдарованої дитини та врахування різного способу людської уяви. Одному учню можна пояснити матеріал математичними термінами, а інший потребуватиме такого пояснення у графічній, або у ігровій, формі. Крім того, не слід применшувати важливість психологічного аспекту у навчальному процесі. Розумієте, обдаровані діти – це дуже амбітні та вимогливі особистості. Тож, невеличкі групи, про які я казав раніше, формуються таким чином, аби до них потрапили діти, схожі за стилем поведінки, духом та темпераментом. Погодьтеся, якщо флегматика посадити за парту з дуже темпераментною дитиною, навряд чи вони знаходитимуться на одній хвилі, зможуть діяти в одному темпі та ефективно виконувати поставлені задачі.
Читайте по темі:
ТОП-29 лучших вузов мира для получения бизнес-образования: рейтинг 2018
Про підготовку майбутніх чемпіонів
– Участі у міжнародних змаганнях з інформатики передує серйозна теоретична і практична підготовка тривалістю 2 – 4 роки. Ми ставимо перед собою мету, розподіляємо конкретні задачі на проміжки часу і виходимо, як правило, на очікуваний результат. Але тут варто зазначити, що ніхто нікого не заганяє в рамки поняття «треба»: кожна дитина рухається до вершини в межах свого індивідуального плану підготовки, не прив’язуючись до думки, що її влаштує лише перемога.
У якості додаткових «тренувань» їздимо на різні інтелектуальні змагання, що проходять у країнах Європи. Минулого року ми двічі були в Болгарії та Румунії, один раз – в Білорусії. На мою думку, такий досвід також сприяв досягненню високих результатів на олімпіаді в Токіо (На міжнародній учнівській олімпіаді з інформатики у Японії 2018-го р. підопічні Мельника вибороли чотири медалі, – Ред.). До речі, аби адаптуватися до часу країни, в якій проходитимуть змагання, доводиться докладати немалих зусиль. Приміром, перед поїздкою до Японії, я зі своїми підопічними протягом тижня прокидався о другій годині ночі, аби мозок та організм пристосувався до «нових умов».
Загалом, задача педагога – зробити так, аби на момент олімпіади його підопічні знаходились на піку своєї форми та підготовки – психологічної, інтелектуальної та фізичної. Часом трапляються ситуації, коли переможців доводиться опускати на землю, адже після успіху на міжнародній олімпіаді вони вважать, що «упіймали зірочку». У таких випадках я пояснюю, що перемога – лишень маленький крок до справжнього успіху, і розслаблятися, а тим паче – зазнаватися, не варто.
Читайте по темі:
Это может перевернуть вашу жизнь! Знаменитый нейрохирург о том, как чтение меняет анатомию мозга
Скільки коштує «олімпійський» досвід?
– Для сімей вихованців Полтавського наукового ліцею – інтернату будь-які грошові внески відсутні. Все фінансування відбувається за рахунок навчального закладу. Крім безоплатності самої підготовки, дітей забезпечують харчуванням та проживанням у гуртожитку. Витрати на поїздки на міжнародні змагання покриваються або за рахунок ліцею, або коштами спонсорів. З пошуком останніх на разі проблем не має: вдається знаходити меценатів, котрі допомагають придбавати сучасну форму для наших вихованців та надавати фінансову підтримку під час участі у олімпіадах.
До батьків учнів за грошовою допомогою звертаємося вкрай рідко. Якщо через тиждень після одних змагань треба від’їжджати на інші, просимо родину частину витрат взяти на себе. Приміром, навчальний заклад фінансує придбання квитків, а батьки учня – витрати на харчування. Проблеми, коли сім’я обдарованої дитини не в змозі фінансово «потягнути» її підготовку до міжнародних змагань, – немає.
Батьки і навчання: практичні поради
– Усі батьки мають виробити грамотну стратегію поведінки по відношенню до дитини, яка знаходиться в навчальному процесі:
1.Підтримувати й стимулювати вивчення тих дисциплін, які є цікавими для їх дитини.
2.Не заважати навчальному процесу. Мені доводилось стикатись з ситуаціями, коли батьки вчили вчителів, як тим слід навчати їх дітей. Даний підхід мені не зрозумілий: навіщо приводити дитину до вчителя, якщо є сумніви щодо його педагогічного таланту? Чи не краще довіряти педагогу, довіряти дитині та не втручатися у процес, якщо такої потреби немає?
3.Стимулювати участь дітей у різного роду профільних змаганнях (в залежності від обраного напрямку, який цікавить дитину).
4.Створювати належні побутові умови, які б не заважали навчанню. Приміром, не навантажувати дитину хатніми клопотами на кшталт приготування їжі, миття посуду чи походу в магазин. Розуміти, що якщо дитині необхідно прокинутись о п’ятій ранку, то це – сфера відповідальності не лише її самої, а у усієї сім’ї.
5.Контролювати тримання балансу між навчанням і другими сферами життя. Не допускати, аби дитина займалась виключно освітою, не переключаючись на інші види діяльності. Іншими словами, поєднувати «справи розумні» з відпочинком. А ще – «ловити» ситуації, коли дитину краще все ж таки відправити до магазину чи попросити допомогти у побутових справах, аби уникнути перевтоми.
Зворотний бік амбіцій, або Як уникнути вигорання?
– На шляху до цілі дуже важливо тримати баланс і не перенавантажуватись. Оскільки більша частина навчальної підготовки відбувається на очах вчителя, то саме він є відповідальним за тримання такого балансу. Саме педагог має формувати завдання таким чином, аби вони були для його підопічних посильними. При цьому робити акцент слід не лише на інтелектуальному, а й на фізичному розвитку учня. Приміром, на базі нашого навчального закладу функціонує спортивно – розважальний комплекс, де створені всі умови для активного відпочинку молоді: футбольне та волейбольне поле, тенісний майданчик, тренажери, шахи. Перед відповідальними змаганнями ми вирушаємо до цього комплексу, граємо у командні ігри та переключаємо фокус своєї уваги.
За час усієї педагогічної кар’єри, звісно, траплялись випадки, коли мої учні перебували на межі емоційного вигорання, перевтоми та навіть депресії. У 2016 році, коли міжнародна олімпіада з інформатики проходила в Росії, сталося так, що українці в останній момент не поїхали на змагання. Для одного мого вихованця цей випадок став особистою трагедією. Розумієте, хлопець протягом двох років їздив на навчання до Кременчуга з іншого міста, активно готувався до змагань, пройшов шкільний, міський, обласний та всеукраїнський етапи олімпіади з інформатики. У результаті він потрапив до вісімки кращих учнів – знавців інформатики в Україні, потім – до четвірки. Цілеспрямовано готувався до змагань на міжнародному рівні, а на піку ситуації виявилося, що ми не беремо участі в Олімпіаді… Психолог досить довго витягала хлопця з депресивного стану. Він навіть якийсь час жив у нас вдома, ми багато спілкувались, разом ходили за грибами, намагались відволікти парубка від руйнівних думок. Дякувати богові, психологічну рівновагу хлопця вдалось відновити. Наступного року, до речі, він взяв золото на олімпіаді в Ірані.
Читайте по теме:
Украинец, учащийся на одном курсе с дочерью Обамы, назвал ТОП-10 книг, которые читают в Гарварде
В чому ж педагогічна «родзинка» Мельника?
– У навчальних закладах, де я працюю, вдалося створити атмосферу щастя. Це така атмосфера, коли і ті, хто завершив навчання, і ті, хто навчається зараз, і педагоги, вважають себе сім’єю та єдиним організмом. Ми усі – однодумці, котрі готові підтримати один одного у будь-якій ситуації. Мабуть, створення цієї атмосфери щастя і є моїм педагогічним секретом та «родзинкою».
Другою складовою цієї «родзинки», мабуть, є моральні цінності, які я намагаюсь прививати учням. Коли у 2012 році хлопці (Сергій Нагін, Роман Фурко та Роман Рубаненко, – Ред.) прилетіли з Італії, де здобули на міжнародній олімпіаді з інформатики золоту та дві бронзових медалі, я сказав їм: «Медалі – це дрібниці. Головне – що ви стали достойними людьми». Фраза, з одного боку – банальна, і сказана вона була мною спонтанно. Однак кожного разу, коли ми зустрічаємось з хлопцями, вони мені нагадують ці слова. До речі, саме цей меседж, як згодом зізнався Роман Рубаненко, стимулював його до «виплати» стипендій чотирьом вихованцям інтернату.
“Одного разу навіть екс-учень попросив допомогти йому організувати освідчення коханій. Сумісними зусиллями ми влаштували нічний квест для дівчини, задіяли велику кількість людей. Все пройшло чудово – дівчина впоралась з «випробуванням» і згодом пара створила сім’ю”
Ще один мій секрет як педагога – це побудова довірливих стосунків з учнями. Траплялися випадки, коли мої підопічні-хлопці приводили на знайомство своїх других половинок спочатку до мене з дружиною, а вже потім до своїх рідних батьків. Одного разу навіть екс-учень попросив допомогти йому організувати освідчення коханій. Сумісними зусиллями ми влаштували нічний квест для дівчини, задіяли велику кількість людей. Все пройшло чудово – дівчина впоралась з «випробуванням» і згодом пара створила сім’ю.
“Незалежно від того, де живуть діти – у столиці чи в провінційному містечку, не залежно від статусу і достатку їх родини, кожен має шанс стати кращим у світі у своїй справі“
І нарешті – як виховати чемпіона?
– Шанси вчителя розкрити учнівський потенціал та виховати майбутнього чемпіона суттєво підвищить дотримання п’ятірки нижче наведених «правил».
По-перше, на високому рівні має бути налагоджена сумісна робота та комунікація педагога і учнів.
По-друге, вчитель, на самому початку шляху, повинен обговорити з учнем всі нюанси і особливості підготовки, а також чесно змалювати своєму підопічному картину досягнень, які у найближчій перспективі є для нього підйомними та реальними.
По-третє, у тандемі співпраці учня та вчителя має бути розуміння сумісної відповідальності за результат – яким би він не був.
По-четверте, педагог повинен підтримувати учня у всіх його починаннях, ідеях та ініціативах.
По-п’яте, – вміти доносити до дітей меседж, що вони здатні досягти усього, чого прагнуть. Що їх мрії можуть стати метою, а мета – реальністю.
Незалежно від того, де живуть діти – у столиці чи в провінційному містечку, не залежно від статусу і достатку їх родини, кожен має шанс стати кращим у світі у своїй справі.
Читайте по теме:
Дубилет назвал ошибку, которая подрывает успех любого бизнеса
P.S. Алгоритм досягнення успіху у сучасному світі:
1.Вільне володіння англійською мовою
2.Вміння швидко знаходити та аналізувати потрібну інформацію
3.Бути в «темі» усього, що відбувається у тій сфері діяльності, яку обрала людина: багато читати, слідкувати за новинками галузі, брати участь у тематичних профільних заходах
4.Набути таких якостей як стресостійкість та комунікабельність
5.Мати харизму, виділятися з-поміж інших та не намагатися стати копією будь-якої іншої людини, навіть якщо вона викликає повагу та захоплення
6.Багато працювати. Дуже і дуже багато працювати
7.Мислити правильними категоріями і ставити перед собою амбітні, але досяжні цілі
8.Формувати навколо себе середовище однодумців і атмосферу, яка дозволить розвиватися і рухатись до мети
9.Вкладати не лише часові, інтелектуальні та грошові ресурси у свою діяльність, а й душу
10.Будувати життя таким чином, аби отримувати задоволення від усього, що робите.