Connect with us

Персоны

Як 16-річному українцеві вдалося заснувати стартап на півмільйона доларів

Опубликовано

,

У 15 Павла Кузнєцова вигнали зі школи. А вже через рік він став співзасновником стартапу Preenster, який спочатку залучив 15 тисяч доларів інвестицій в Україні, а потім 500 тисяч — у США. Іще за два роки він отримав запрошення від Фундації Пітера Тіля у «Кремнієву долину» — на з’їзд успішних підприємців, яким ще немає і двадцяти, розповідає The Ukrainians.


Як закінчується дитинство

 

На початку 2000-х у Львові зростало покоління дітей, яке ще не чуло про продукцію компанії Apple чи гру Angry Birds, а також не користувалось соціальними мережами. Вони насолоджувалися життям, граючи у футбол після уроків, відвідуючи комп’ютерні клуби та дивлячись мультфільми по «Новому каналу».

У такому світі зростав і Павло Кузнєцов. Змалку він мав два хобі: малювання та баскетбол.

— Грав я майже кожен день, хоча заняття були тричі на тиждень. Я добре вчився. Перші класи взагалі вдавалися чудово. Навчався у 28-й школі, це спеціалізована німецькомовна, — розповідає хлопець.

Попри вісім уроків німецької на тиждень, він, зізнається, нічого з вивченого не запам’ятав. Все більше захоплювався баскетболом.

Коли Павлу на 12-ий день народження подарували фотокамеру, його енергія перейшла в іще одне, визначальне для його життя русло.

— У мене нагород найбільше за фотографії. Хоча що ти можеш знімати у 12-13 років? Це була якась макрозйомка, якісь портрети. Нічого особливого, — пригадує Павло.

За рік до того його батько почав працювати у Росії. Він був родом з Тули, і там ще жила його мама — бабуся Павла. Тому вибір місця праці не був непередбачуваним.

Чоловік перебрався до Москви, де займався логістикою в одній із великих компаній. Через насичений графік до Львова приїжджав лише раз на два місяці. Кожної п’ятниці родина зідзвонювалась, але одного разу дзвінок не пролунав.

Тривогу підсилив ще й хрещений батько Павла — він тоді був у Москві і теж не міг додзвонитися. У суботу хрещений з друзями поїхав на квартиру до батька Павла. Там і знайшов його мертвим — тромб у серці.

— Буквально за кілька днів з роботи звільнили мою маму. А ще наш рахунок у банку закрили — власник банку повісився, — розповідає Павло.

Його матір поїхала на похорон батька і попросила хлопця знайти роботу. Грошей у родини майже не залишилося.


По зубах за 150

 

Знайомі, яких Павло знайшов завдяки фотографуванню, порадили йому влаштуватись у нічний клуб — гроші невеликі, але стабільні: платили 150 гривень за ніч. Хлопець домовився про роботу одразу з кількома такими закладами.

О дев’ятій вечора він виходив з дому і йшов до першої локації — економив гроші на транспорті. Відпрацювавши там, перебазовувався у наступний клуб — і так до самого ранку.

— Часто потрапляв у бійки з п’яними відвідувачами закладів, яким кортіло організовувати персональні фотосесії. По-різному бувало, — пригадує хлопець.

Так він пропрацював кілька місяців. Але школи ніхто не скасовував. Уроки починалися о 8:30, тому одразу після роботи він ішов на заняття. Відсипався просто за партою. Довго це не тривало — директорка викладала у нього правознавство, яке тоді у розкладі стояло першим уроком.

— Вона була доволі жосткою жінкою. За два тижні сказала, що знає мою ситуацію, але у школі усі рівні. І вигнала мене.

Смерть батька, безгрошів’я, постійна нічна робота у просмерджених тютюном та алкоголем клубах, депресія, тягар відповідальності за сімейний бюджет, коли тобі лише 15, — відрахування у цьому списку було найменшою бідою.

За кілька днів Павла оформили на навчання до вечірньої школи.

— Я прийшов туди, звісно. Але хто там вчиться? Ті, хто у 40 років не закінчив школи або ж якісь маргінали. Подивився на усе це і вирішив: ходити туди не буду.

Так завершувалась його освіта — прийти, написати контрольну, здати якийсь проект і піти. Загалом 12 класів вечірньої школи. І поки ти доздаєш географію та біжиш на зміну у клуб, твої друзі здають документи в університет і йдуть святкувати у паб.


Ідея на півмільйона

 

У той період Павло вже мав ідею створити власний журнал. Проте друг хлопця, а потім і співзасновник стартапу Preenster Богдан Гнатковський, переконав його зосередитись на створенні сайту — це дешевше і практичніше. Так світ побачило перше українськомовне медіа про технології й рекламу — Be-sparkle.

— Ми хотіли, щоб українці могли читати новини про рекламу і технології з найкращих видань світу українською. Тому перекладали новини із The New York Times, TechCrunch та інших великих ЗМІ. У проекту була невеличка аудиторія — до сотні читачів у день. Ми ж для того, аби на сайті з’являлися оті декілька матеріалів, змушені були перечитувати до 40 текстів щодня — намагалися знайти найцікавіше. Ми не заробляли на цьому нічого, але аудиторію тримали, — розповідає Павло.

Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися
З огляду на те, що в Україні було небагато видань із таким акцентом, Be-sparkle привернув до себе увагу ІТ-індустрії України. З часом хлопців почали запрошувати на різноманітні конференції на кшталт IDCEE, iForum, Google Developers Group і т.д. Таким чином, досить швидко Павло з Богданом потрапили у «айтівську тусівку».

— Ми цим займались до часу, коли не вирішили, що хочемо більшого, — мріяли розробити власний додаток з опитуванням. У нас не було ані грошей, ані додатку. Але ми придумали презентацію, знайомий дизайнер допоміг її оформити. Це все ми відправили у бізнес-інкубатор GrowthUp. І нас прийняли!

П’ять днів поспіль в офісі українського Microsoft хлопців учили — як створювати і просувати власний продукт. Зрештою вони зрозуміли, що рухалися геть не у тому напрямку. Й пішли по пораду до керівника інкубатора Дениса Довгополова. Хлопці знали, щороку через нього проходять сотні стартапів і він прямолінійний — якщо ідея «лайно», так і скаже. Подібне спіткало і Be-sparkle.

— Але він порадив подумати про додаток для вибору одягу. Дівчата постійно тягають своїх хлопців по магазинах, під час шопінгу часто купують зайве. Треба було вирішити цю проблему.

Звісно, грошей на це їм ніхто не дав. Але вони жили цієї ідеєю — почали шукати людей, які їм безкоштовно «накодять» і розроблять дизайн.

— Часто нам отак казали: «Я senior-розробник, мені платять п’ять тисяч доларів у місяць. А шо пропонуєш ти?» Ми відповідали, що у нас немає стільки, але намагалися мотивувати ідеєю великого проекту. Із 30 людей 29 відмовлялось, але хтось один та й зацікавлювався.

Спочатку було п’ятеро розробників. Потім приєдналися ще декілька дизайнерів. Люди приходили і безкоштовно допомагали.

Так за два місяці народився Preenster. А команда вдруге потрапила у GrowthUp — тепер вони мали на руках готовий продукт. У бізнес-інкубаторі їх сприймали геть інакше.

GrowthUp навіть компенсував їм вартість участі у конференції IDCEE у Києві, що коштувало кілька тисяч — хлопці отримали виставковий стенд.

— Там ми познайомились з купою інвесторів. Але, як правило, це закінчується нічим. То ми й не дуже розраховували щось одразу отримати. Під кінець події до нас підійшов чоловік у «худі» і в «new balance» — виявилося, Андрій Логвін — засновник ModnaKasta — найбільшого fashion e-commerce сайту в Україні.

Бізнесмен запросив Павла й Богдана до свого офісу у Києві. Приймав двох шістнадцятирічних хлопців, що приїхали туди на метро, як поважних гостей — особисто провів екскурсію на кожному поверсі офісу, заварив чаю.

— У результаті він надіслав нам пропозицію на 15 тисяч доларів, — пригадує Павло Кузнєцов.

Хлопці сіли у плацкарт до Львова і не могли повірити, що їм це вдалося.

Наступного ранку вони оголосили усій команді (яка тоді налічувала одинадцять осіб), що відтепер у них є зарплати. Не по п’ять тисяч доларів, звісно, але достатньо як для старту. Навіть офіс винайняли.

Продукт швидко почав нарощувати бізнес-частину. Спочатку це був додаток-опитування для вибору одягу, потім вони розробили алгоритм, який визначав, коли людина сумнівається у виборі одягу в магазині або на сайті. Наприклад, людина скролить униз, а потім угору, або перебирає кольори.

У цей момент додаток радив клієнту провести опитування серед друзів, щоби вони допомогли у виборі. Це вони і почали продавати. Вже незабаром серед клієнтів Preenster був Adidas.

У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали
— У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали. Ми з Богданом навіть домовилися, що не будемо починати стосунки з дівчатами, бо це відволікатиме. Ми дуже рідко бачилися з друзями. Ми були сектантами своєї справи. Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися.

Незважаючи на початок продажів, 15 тисяч вистачило ненадовго. Гроші закінчились, коли проект ще не встиг стати прибутковим. Але фортуна іде пакетом — успіх хлопців не залишився поза увагою. Бізнес-інкубатор GrowthUp раз у рік відправляє три свої команди (зі списку майже у 300 претендентів) у «Кремнієву долину» для навчання та розвитку. У цей список із трьох потрапив і Preenster.

— У США наш Богдан познайомився з бізнес-ангелом. Назвемо його Білом. Він ще ніколи не давав інвестицій, але працював у різних топових компаніях, як-от Oracle чи Microsoft. Він запропонував нам 500 тисяч доларів.

Звісно, команда погодилась. Хлопці орендували новий офіс, роздали людям ринкові «кодерські» зарплати і продовжили роботу.

За рік Павло та Богдан виросли від засновників сайту з аудиторією у сотню читачів до продукту на півмільйона доларів.


Борги, суд і безробіття

 

Утім, Біл зі Штатів не звик так працювати: для нього було важливо, щоб компанією керували за моделлю корпорації — аби була чітка стратегія продажів та маркетингу, рішення приймала Рада директорів, а компанією управляли не шістнадцятирічні.

Спочатку Павло та Богдан дослухались до порад. Та незабаром це переросло у більший конфлікт. Біл припинив надсилати кошти. У Preenster швидко закінчувались гроші, і поки хлопці вирішували стосунки з інвестором, люди чекали на зарплату.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається
— Ми з Богданом собі зарплат взагалі не виписували. Бувало, що брали гроші в борг у наших же працівників, — пригадує Павло.

Після кількох місяців без зарплат співробітники Preenster перестали приходити в офіс.

Павло каже, страшно через усе це переживав:

— Це був період, коли не хотілося прокидатись. Це коли ти засинаєш і тобі ніхто не пише та не дзвонить, а прокидаєшся — і у тебе купа пропущених, повідомлення у стилі «Urgent», «це не працює», «заплатіть нам, або ми вимкнемо це», «ми вимкнули це, не включимо, поки не заплатите», — пригадує Павло.

У той же час хлопцям приходить повістка до суду — вони винаймали офіс у державної структури і заборгували за місяць оренди. Чиновники одразу ж подали позов до суду.

Зрештою, тоді компанія Preenster, яка пропрацювала два роки, офіційно перестала існувати.

Богдан швидко знайшов іншу роботу. А Павло повернувся туди, звідки розпочинав.

На два тижні Павло зачинився у своїй кімнаті. Він пригадав, як два роки тому, коли іще вчився у GrowthUp в українському офісі Microsoft, запитував, чи можна потрапити до них на роботу. Саме тоді йому порадили звернутися до компанії Readdle.

— Я сів і прочитав про них усе, що міг знайти в інтернеті. А потім вирішив, що хочу працювати лише там. Написав їм листа зі своєю історією. Зі мною сконтактував Саша Тягульський, співзасновник компанії. Він мене вислухав, відповів, що все дуже цікаво, але вони не наймають інтернів і джуніорів, тому нічим не може допомогти.

Павло не здавався — телефонував Олександрові знову і знову. А паралельно завантажив усі додатки Readdle на мамин iPad і почав перебирати все, що, на його думку, можна було би покращити. Документ на 15 сторінок своїх пропозицій він відправив співзасновнику компанії.

— Він нічого не відповів, але в документі Google Docs поступово почали з’являтись коментарі. Було зрозуміло, що хтось читав документ і редагував його. Я написав Саші знову.

Product Manager-ом Павлу стати не судилось — йому знову відмовили. Проте порекомендували сконтактувати з людиною, відповідальною за маркетинг.

— Це був Денис Жаданов. Його брат заснував компанію, а сам Денис працював там із 19 років. Мені тоді теж було 19, і я думаю, що Денис, можливо, побачив себе у мені. Йому брат теж довірив займатись маркетингом у такому віці, — розмірковує хлопець.

Так він перебрався в Одесу. Деколи жив просто в офісі.

— Коли всі приходили, то я вже працював, коли йшли — я продовжував працювати, — пригадує своє життя в Одесі Павло.

У компанії він відповідав за marketing automation, за «воронку» продажів, за user experience, за експерименти з цінами та дизайном в App Store. Команда Readdle розвивала продукти з шаленою швидкістю. Коли Павло прийшов, додатки компанії мали 33 мільйони скачувань, коли пішов — цей показник досягнув уже 45 мільйонів.

— Шість продуктів дев’ятьма мовами, листи теж стількома, кожен продукт за цикл мав мати близько 20 різних мейлів. Сумарно за рік ми зробили близько 800 різних листів, які отримали майже три мільйони користувачів. І це було лише одним із моїх завдань. В Readdle я стрибнув у крижану воду. Про наші продукти дуже часто писали глобальні топові видання. Паралельно ми запускали новий продукт, тому була велика відповідальність. Я ніколи не працював із такими обсягами роботи та інформації, тому кожного дня доводилося вивчати щось нове. Денис щодня давав відгуки про мою роботу, допомагав її аналізувати і скеровував мене.

Раптом Богдан і Павло отримують незвичного листа — Пітер Тіль, перший інвестор Facebook, засновник PayPal та Palantir, який раз у рік проводить зустріч успішних молодих підприємців з усього світу, запрошує їх у «Кремнієву долину» на «Thiel Summit» як представників продукту Preenster.

— На відміну від Богдана, для мене це був перший досвід перебування у США. Тоді я побачив зсередини, як там працює бізнес. Я закохався в Нью-Йорк і у те, наскільки це активне і зайняте місто, як воно заряджає до роботи над чимось масштабним. Одразу вирішив, що хочу там жити.


Грати у вищій лізі

 

Далі Павло іде з Readdle і починає готувати портфоліо для пошуку роботи в Нью-Йорку.

— Зі мною сконтактував засновник Publicfast Віталій Малєц. Його компанія зробила продукт для маркетингу через канал лідерів думок. Технічно продукт був на дуже високому рівні. Алгоритм міг показувати популярність кожної особи в соціальних мережах на основі 32 факторів. Завдяки Publicfast представники таких брендів, як, наприклад, Samsung чи PokerStars могли знаходити для себе відомих блогерів чи зірок і співпрацювати.

Продукт добре зростав на ринку СНД, ним користувались найбільші рекламні агентства — і Віталій запропонував Павлу відповідати за маркетинг Publicfast, щоб вийти на інші ринки. Хлопців прийняли у найвідоміший B2B-акселератор Європи Startup Wise Guys, і вони провели зиму в Естонії, готуючись до запуску продукту на ринку США.

Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно

— Ми швидко зрозуміли, що багато продуктів-конкурентів вже мають довготривалі домовленості з агентствами, або стали занадто великими і контролюють ринок. В пошуку «вікна можливостей» на ринку Америки я запропонував спосіб монетизації Periscope через product-placement. Конкуренти мали бази лідерів думок у Facebook, Instagram, Twitter, Vine і навіть Snapchat, але до Periscope тоді ще ніхто не дійшов. Це знову відкрило нам двері агентств.

Ми почали працювати з 20th Century Fox, з агентствами в Лос-Анджелесі і Лондоні. Ідея перенесення рекламної моделі, яку усі звикли бачити в кіно, в Periscope звучала свіжо (хоча і дещо дивно). Але це викликало інтерес.

Нині Павлові 21 і він працює за контрактами. Зараз хлопець намагається потрапити у іншу гру, гру вищого рівня.

— Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно. Думаю, я став ще схибленішим на тому, чим займаюся.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається.

Читать дальше
Click to comment

Leave a Reply

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Персоны

Денис Жаданов – на обложке свежего номера Proman Ukraine

Опубликовано

,

Автор:

Персоной двенадцатого номера мужского глянца Proman Ukraine стал вице-президент по маркетингу компании Readdle, одессит, попавший в список самых перспективных людей Европы в сфере IT моложе 30 лет – Денис Жаданов.

Каждый номер-глянец, пишущий об успехах, образе жизни, о здоровье людей, а также о культуре, бизнесе и проектах, способствующих совершенствованию общества и мира в целом, выбирает персону номера, чья история вдохновляет и является примером для подражания.

В свои 29 лет Жаданов – успешный, целеустремленный, и хочет создать продукт, который будет полезен 1 млрд пользователей. История успеха бизнесмена началась в однокомнатной одесской квартире с создания небольшого стартапа по выпуску мобильных приложений для смартфонов, основанного его братом и друзьями. Без внешней поддержки и солидных инвестиций молодым людям удалось молниеносно вывести созданный продукт в топ App Store.

Читайте по теме:
Proman Ukraine провел ребрендинг и выпустил первый журнал в новом формате

В эксклюзивном интервью журналу Денис в деталях раскрыл процесс становления компании, дал несколько полезных советов молодым предпринимателям и объяснил, почему украинцам очень не хватает навыков самопрезентации и публичных выступлений.

Примечательно, что Жаданову приходится работать, летая между офисами в Сан-Франциско, Киеве и Одессе. В беседе он указал на разницу между тем, о чем говорят резиденты Кремниевой долины и чем заняты головы специалистов в Украине:

«Кремниевая долина привлекла в свои ряды огромное количество мечтателей… Концентрация интеллекта там настолько высока, что всё работает на реализацию идей. Даже разговоры, которые я слышу в долине, не похожие на то, о чем дискутируют здесь в Украине. Люди в Сан-Франциско мыслят принципиально новыми категориями, обсуждают какие-то невероятные идеи: от проектирования космических кораблей до создания «криптокотов».

По традиции на обложке журнала Proman Ukraine появляется половина лица героя номера, а отсутствие каких-либо подписей только подчеркивает правило издания – делать узнаваемыми новые лица, выбирать героев по их реальным достижениям, а не только медиапопулярности.

«Денис Жаданов – самый молодой герой обложки за всю историю журнала. Его блестящая карьера символизирует то, что упорный труд, вера в свои идеи, продукт, огромное желание принести пользу

обществу – вот новые и правильные ориентиры, способные проложить путь к успеху», – подчеркнул издатель, президент медиахолдинга Proman Ukraine Иван Данкович.

Читаем также в 12-м номере журнала Proman Ukraine:

Обаятельная ведущая ТСН Лидия Таран рассказала о предпочтениях современного украинского телезрителя, конкуренцию в профессии и деформацию личности в результате работы на телевидении и почему, по ее мнению, «нереализованные в профессии мужчины – очень грустная история».

Известный ресторатор Дмитрий Борисов раскрыл 8 секретов успешного ресторанного бизнеса.

Успешный предприниматель и новатор Максим Бахматов посвятил в тайны  создания успешного стартапа, рассказал о дружбе в бизнесе и то, каким вопросом его удивил младший сын.

Один из самых известных нейробиологов, коуч с мировым именем Джо Диспенза поведал, как силой мысли можно влиять на продолжительность и качество своей жизни.

Первые участники программы Stanford’s Ukrainian Emerging Leaders Program  успешные молодые украинцы, включая Святослава Вакарчука, поделились своим опытом обучения в Стэнфорде и изложили точку зрения на то, почему людям,  уже реализовавшим себя в Украине как специалисты high quality, стоит еще получить образование хотя бы в одном из лучших университетов мира.

Авторы журнала искали ответы на следующие вопросы.

Как спасти украинские Карпаты от несанкционированной вырубки лесов и свалок мусора?

Кто круче: Месси или Роналду?

Как генетика может обеспечить здоровье целым поколениям?

Где расположен самый роскошный в мире экокурорт?

Что стоит посетить, путешествуя на автомобиле по Баварии?

Какой он – эталон женской красоты глазами самых известных украинских художников, творящих в стиле ню?

 

Читать дальше

Культура

Квентин Тарантино: правила жизни режиссера без высшего образования с IQ, как у Билла Гейтса

Опубликовано

,

27 марта одному из самых неоднозначных, но в тоже время талантливых и культовых режиссеров современности Квентину Тарантино исполняется 55 лет. Отсутствие образование, любовь к диалогам и ругательствам, боязнь крыс и омерзительные сцены в фильмах, нелюбовь к рекламе и желание купить кинотеатр, выйдя на пенсию – в день рождения Квентина Тарантино Proman Ukraine собрал интересные факты о жизни режиссера, его фильмах, а также лучшие цитаты неординарного человека.

10 ФАКТОВ О РЕЖИССЕРЕ

Мать Квентина Тарантино Конни Макхью — наполовину индианка чероки, наполовину ирландка. В 15 лет она закончила школу и вышла замуж, чтобы стать независимой женщиной, за музыканта и актера Тони Тарантино. Брак распался еще до того, как Конни узнала о своей беременности.

Имя Квентин досталось от матери, которая назвала его в персонажа сериала «Дым стрельбы» (1955 года) Квинта Аспера. Сам режиссер оставил себе благозвучную на его взгляд фамилию биологического отца — Тони Тарантино.

Главным развлечением детства у Тарантино было телевидение и кино, причем мать и отчим не препятствовали ему в просмотре самых разных картин. Таким образом, в восемь лет Тарантино посмотрел «Познание плоти» и «Избавление» — картины, которым даже сегодня присваивают рейтинг «16+».

Квентин Тарантино не имеет высшего образования. Более того, он не закончил даже средней школы, бросив учебу в 15-летнем возрасте. Позже родилась одна из самых знаменитых цитат режиссера: «Я не ходил в школу, я ходил в кино».

Свою первую роль в кино Тарантино сыграл в 1988 году, спародировав Элвиса Пресли в популярном комедийном телешоу «The Golden Girls». Кроме того, Тарантино снимался в 4 эпизодах сериала «Шпионка» — обладателя нескольких премий «Эмми» и «Золотой Глобус».

Мировую известность режиссер получил в 31 год, когда в прокат вышел культовый фильм «Криминальное чтиво» (1994) с Джоном Траволтой (61) и Умой Турман (44) в главных ролях. Этот фильм является самым «венценосным» для Тарантино – картина получала «Оскар», награду Британской академии кино и телевизионных искусств BAFTA (за лучший сценарий), премию Каннского кинофестиваля (за лучший фильм), премию «Золотой глобус» (за лучший сценарий), а также две награды «Независимый дух», кинопремию Эдгара По за лучший фильм и премия итальянской Академии кинематографии за лучший фильм на иностранном языке. Всего у этой картины было 14 различных номинаций.

У Тарантино нет детей, и он никогда не был женат, хотя режиссеру приписывали отношения с актрисами Мирой Сорвино, Джули Дрейфус, Кэти Гриффин, Маргарет Чо, Эллисон Андерс, Софией Коппола и, конечно же, Умой Турман. Однако и сам Квентин, и Ума опровергают эти заявления, утверждая, что они просто хорошие друзья.

Некоторые СМИ утверждали, что уровнем IQ Тарантино равен 160 – таким же коэффициентом интиллекта обладает Билл Гейтс. Ну а максимальный IQ по тесту на интеллектуальный уровень равняется 180 баллам.

Еще будучи молодым и подающим надежды режиссером, Квентин Тарантино загремел в тюрьму: режиссеру пришлось отсидеть 10-дневный срок за неуплату парковочных штрафов в размере 7 тысяч долларов. Впрочем, это – не единственный случай столкновения режиссера с законом: еще в 15 лет Квентин был арестован за кражу книги из книжного магазинчика в Калифорнии. В 1997 году на Тарантино подал в суд продюсер Дон Мерфи («Прирожденные убийцы», «Трансформеры») — обвинив режиссера в избиении, Мерфи попытался получить с него через суд внушительные 5 миллионов долларов.

У Тарантино огромный дом, который позволяет ему коллекционировать кучу вещей. У него огромное количество музыкальных записей, которые он использует при работе над фильмами. И коллекция прокатных копий фильмов.

10 ФАКТОВ О ФИЛЬМАХ

Квентин Тарантино не любит рекламу в кино. В его фильмах герои курят только сигареты придуманной Тарантино марки «Red Apple». Единственным исключением является пачка сигарет «Capitol W», которая появилась в одном кадре фильма «Доказательство смерти».

Квентин Тарантино не раз признавался в своей любви к работам Мартина Скорсезе, считая знаменитого «Таксиста» одним из своих самых любимых фильмов. Практически в каждом из фильмов самого Тарантино снимается один из актеров «Злых улиц» Скорсезе. Харви Кейтель возглавил банду в «Бешеных псах» и сыграл «мистера Вульфа» в «Криминальном чтиве». Роберт де Ниро снялся в «Джеки Браун», Дэвид Кэрредайн — в «Убить Билла», а Дэвид Провал — в «Четырех комнатах».

Актер Дэвид Кэррадайн, сыгравший роль Билла в дилогии, флейту, которая была использована во второй части, вырезал из дерева самостоятельно.

Почти 20-ю часть бюджета фильма «Джеки Браун» Тарантино потратил на реквизит. Например, 500 тысяч долларов, которые Макс предлагает подержать Джеки – настоящие. А машина на которой разъезжала стюардесса, была задействована и в «Криминальном чтиве» — на ней Бутч сбивает Марселласа Уоллеса.

2 тысячи литров  бутафорской крови были использованы на съемках двух частей «Убить Билла».

Тарантино не стесняется ругательств в своих фильмах. Так, в картине «Четыре комнаты» в эпизоде «Человек из Голливуда», который длится 21 минуту, слово «fuck» произносится 193 раза! А если посчитать общее количество за всю кинокарьеру Тарантино, получиться около 1000  раз. Кроме того, режиссер не придерживается  всеобщей голливудской политкорректности. Так в фильме «Джанго освобожденный» слово «нигер» было сказано 110 раз!

Самым худшим своим фильмом Квентин Тарантино считает «Доказательство смерти», но при этом отмечает, что хоть фильм и снят топорно, он не так уж и плох.

Читайте по теме
Настоящее мужское кино: в украинский прокат выходит «Жажда смерти» с Брюсом Уиллисом

Квентин Тарантино во многих своих проектах сотрудничает с Робертом Родригесом. За музыку к фильму «Убить Билла» Тарантино заплатил Родригесу всего один доллар. Тот не остался в долгу и заплатил Тарантино как приглашенному режиссеру в «Городе грехов» такую же сумму.

Сценарий «Бешенных псов» Тарантино  написал всего за три с половиной недели.

kinopoisk.ru

Актер, который чаще других играл в фильмах Тарантино – Самюэль  Л. Джексон. Он снялся аж в шести картинах режиссера: «Криминальное чтиво», «Джеки Браун», «Убить Билла. Фильм 2», «Бесславные ублюдки», «Джанго освобожденный» и «Омерзительная восьмерка». Зои Белл играла в пяти картинах Квентина. В четырех фильмах Тарантино снялся Тим Рот.

10 ЛУЧШИХ ЦИТАТ

«Кино — моя религия. Когда я делаю фильм, для меня он — все, и за него я готов отдать жизнь».

«Я не снимаю фильмы, которые объединяют людей. Я снимаю фильмы, по поводу которых их мнения расходятся, зачастую радикально».

Читайте по теме
Три «пятерки» Бернардо Бертолуччи: интересные факты, лучшие фильмы и яркие цитаты

 «Пока я не закончил первую сцену «Бесславных ублюдков», лучшим из всего, что я написал, был диалог о сицилийцах из «Настоящей любви». Я попросту не мог поверить, что Кристофер Уокен был настолько верен каждому слову моего сценария. Я был сражен наповал!».

«Вы включаете кино и в большинстве случаев знаете или как минимум догадываетесь, к чему все идет. Но есть фильмы, которые отказываются играть по правилам, и мои фильмы как раз такие: где-то грубые, иногда жесткие, но, в конечном счете, радующие глаз».

«Мой план на будущее состоит в том, чтобы вовремя уйти из режиссуры и купить себе кинотеатр в каком-нибудь маленьком городе. И работать там менеджером — как и положено старому, выжившему из ума синефилу».

«Мне нечего стыдиться — я пишу о том, что знаю, и считаю это своей версией правды. Мой талант отчасти именно в том, что мои герои разговаривают так, как разговаривают реальные люди в реальной жизни. И если я кому-то чем-то обязан, то только моим героям».

«Мне не хочется становиться пожилым кинематографистом, потому что моя фильмография — это для меня святое. Режиссеры не становятся лучше с возрастом, а один плохой фильм портит впечатление от трех хороших. Так что если я в итоге сделаю всего десять, но отличных фильмов, я буду этим доволен. А еще я хочу, чтобы через десять, или двадцать, или тридцать лет какой-нибудь двенадцатилетний парень, решив посмотреть фильм Квентина Тарантино, мог выбрать любой из них — и не разочароваться».

«Диалоги, мать твою, — это моя фишка. Сечешь, нет? Это то, чем я занимаюсь! Я уважаю мнение людей, но выйти с моего фильма и сказать: «Слишком много диалогов», — это такая же тупость, как сказать это, посмотрев пьесу Теннесси Уильямса или Дэвида Хейра. Нельзя быть моим гребаным поклонником и не любить моих диалогов. Между прочим, каждый мой фильм критиковали за то, что в них долгие скучные диалоги. Кроме, разве что первой части «Убить Билла», где сплошное мочилово».

Читайте по теме
Как в 63 года оставаться «крепким орешком»: диета, упражнения и женщины Брюса Уиллиса

«Давно я не видел в кино ничего, что могло бы меня испугать. Что меня действительно пугает, так это крысы. У меня настоящая фобия. Кроме шуток».

«Кому-нибудь снесут полбашки из винчестера — и меня это ни капли не тронет. Я воспринимаю это как клевый спецэффект. Меня по-настоящему трогают обычные человеческие истории. Кто-нибудь порежется листом бумаги, и меня пробирает, потому что я могу это на себя примерить. Для меня снимать фильм о блондинках в тюрьме — не менее почтенное занятие, чем экранизировать романы Генри Джеймса. С единственной разницей: экранизации романов Генри Джеймса мне совершенно не нравятся, а вот фильмы о блондинках в тюрьме бывают чудо как хороши!».

Читать дальше

Персоны

Продолжение скандала: Facebook собирала данные о телефонных разговорах пользователей, а Джобс предупреждал Цукерберга

Опубликовано

,

Скандальная ситуация вокруг утечки персональных данных социальной сети Facebook набирает обороты. Выяснилось, что соцсеть собирала информацию о телефонных разговорах юзеров, а также об отправленных и полученных сообщениях. Эти метаданные сохранились в архивах профилей пользователей.

ЧТО СЛУЧИЛОСЬ В ЭТОТ РАЗ?

Это выяснил программист из Новой Зеландии Дилан МакКей  в ходе своего эксперимента. Программист выкачал свой архив данных и был удивлен, обнаружив, что документ содержит список адресатов телефонной книги, информацию обо всех его текстовых сообщениях и звонках. Больше всего МакКея удивило, что сеть собирала данные о сотовой активности: например, продолжительность звонка или дату передачи SMS-сообщения. Своей находкой новозеландский программист поделился на своей странице в Twitter.

Выяснилось, что такая проблема действительно существует. Американский писатель Мэт Джонсон также отметил, что хотя и не был активным пользователем Facebook, информация о его звонках годичной давности оказалась в ведении соцсети. Другие пользователи отметили, что данная проблема коснулась большинства смартфонов на платформе Android, которые по умолчанию синхронизируют список друзей на Facebook с контакт-листом мобильного.

Читайте по теме
Манипуляции с мозгами и потери Цукерберга: почему вам стоит перестать проходить тесты в Facebook

ЧТО ПРЕДПРИНЯЛА FACEBOOK?

Компания порекомендовала пользователям самостоятельно отключить доступ приложения к адресной книге, но так и не прокомментировала, зачем собирала данные о звонках и отправленных сообщениях.

ЧТО БЫЛО РАНЬШЕ?

Как мы писали, неделей ранее Facebook уже оказалась в эпицентре скандала, когда  со-основатель британской Cambridge Analytica Кристофер Уайли признался, что его фирма собрала данные 50 миллионов пользователей Facebook без их ведома и согласия. Они были использованы во время избирательной кампании Дональда Трампа и могли внести весомый вклад в его победу. Марк Цукерберг извинился перед пользователями, назвав случившиеся «нарушением доверия между Facebook и людьми, которые надеются на защиту своих персональных данных».

К ЧЕМУ ЭТО ПРИВЕЛО?

Акции Facebook уже подешевели более чем на 50 миллиардов, а Марку Цукербергу придется отвечать перед британским парламентским комитетом по цифровым технологиям, культуре, СМИ и спорту (DCMSC). Регуляторы в Британии, ЕС и США уже начали расследования в отношении Cambridge Analytica и Facebook. Многие владельцы аккаунтов, обеспокоенные недостаточной защитой своих данных, приняли решение покинуть платформу. К движению примкнул и миллионер Илон Маск, удалив страницы своих компаний Tesla и Space X.

Читайте по теме
Спасение от Третьей мировой войны: Илон Маск сделал громкое заявление

ПРИ ЧЕМ ТУТ ДЖОБС?

Как пишет издание QUARTZ, в 2010-м году сооснователь Apple пытался предупредить Марка Цукенберга о важности конфиденциальности. На то момент Facebook уже могла похвастаться аудиторией в 500 миллионов пользователей, Цукерберг был на конференции AllThingsD и слушал выступление Джобса. Когда один из журналистов спросил Стива, что он думает о проблемах с конфиденциальностью в Facebook и Google, СЕО Apple ответил: «Силиконовая долина не монолитная. У нас всегда было совершенно другое мнение о конфиденциальности, чем у некоторых из наших коллег. Мы делаем очень много, чтобы люди знали, что могут наши приложения. Многие в Долине думают, что мы старомодны в этом. Может, так и есть. Но мы действительно беспокоимся о таких вещах».

По мнению Джобса, конфиденциальность – определяющая вещь для любого человека. «Это значит, что люди получают информацию на простом английском языке, понимая, на что они идут. Я оптимист. Я считаю, что люди умны, и, возможно, некоторые из них хотят поделиться с вами большей информацией. Но спросите их об этом. Спросите еще раз. Пусть они расскажут вам, чтобы вы перестали спрашивать. Но все равно сообщите им, что вы собираетесь делать с их персональными данными».

РАЗВЕ ЭТО ПЕРВАЯ ПОДОБНАЯ ПРОБЛЕМА В FACEBOOK?

Нет. Марк Цукерберг извиняется уже не в первый раз. Так было в 2007-м году, когда Facebook слишком пристально «следила» за пользователями. В 2010-м году Цукерберг снова признал проблему конфиденциальности, и компания изменила свои настройки. Через четыре года ситуация повторилась. И вот новый скандал, который рискует вырасти в серьезные проблемы.

Читать дальше
Реклама

Trending

  • Образование2 месяца назад

    Как поступить в 10 вузов США и учиться в Гарварде с дочерью Обамы: история Георгия Солодко

  • Woman3 месяца назад

    Психолог рассказал, с какими женами мужчины добиваются успеха, а с какими деградируют

  • Наука2 месяца назад

    Теория невероятностей: украинка открыла научный способ просчитать свои взлеты и падения

  • Woman2 месяца назад

    Украинская художница заработала тысячи долларов, создавая уникальные энергетические картины

  • Здоровье3 месяца назад

    Как начать таять на глазах: названы 6 лучших способов ускорить метаболизм

  • Здоровье3 месяца назад

    Эксперты из США рассказали, когда мобильные телефоны вызывают опухоли

  • Лайфстайл3 месяца назад

    Гуру астрологии Оскар Хофман о будущем Украины, особенностях Трампа и превратностях судьбы

  • Здоровье4 месяца назад

    Известный нейробиолог рассказал в Киеве, как силой мысли можно остановить рак и старение