Майстер традиційного вінг чунь та автор соціальних курсів для чоловіків Ігор Тунік розповідає про те, чого бояться, чому плачуть і сміються чоловіки.
Сіфу Ігор Юрійович Тунік – керівник Всесвітньої Асоціації Традиційного Вінг Чунь Кунг Фу в Україні та СНД (атестований гранд-майстром Віл’ямом Ченгом, його особистий учень). Автор соціальних проектів для чоловіків: “Ціль”, “На межі”, “Самоповага”, “Впевненість” та “Почни діяти”.
Багато років тому Ігор Тунік запитав свого вчителя Сіфу Вільяма Ченга, чому той навчав морських піхотинців США, що базувалися у Японії наприкінці 1970-х. Майстер відповів, що більшість часу він присвячував не техніці, а навчанню адекватної поведінки у надзвичайних ситуаціях, самоконтролю та холоднокровності.
Самоконтроль у надзвичайних ситуаціях
“Якби сьогодні ми спитали особу, що практикує бойові мистецтва, скількох людей вона вбила у сутичках, нас би шокувало, якби відповідь на це питання була б більше нуля! Те, що ми зараз називаємо “бойовими мистецтвами”, було ними лише в минулому.
“Реакція нашого тіла на надзвичайні ситуації за мільйони років залишилась практично однаковою – людина або завмирає, або накиває п’ятами, або ж атакує джерело небезпеки”
Спаринги або змагання можуть мати “загрозливий” вигляд, однак у дійсності вони мають мало спільного із бойовими ситуаціями. Головним фактором у дійсно екстремальній, життєво небезпечній ситуації є страх. Страх — це ланцюгова реакція у мозку, яка починається із стресового подразника та, серед іншого, призводить до вивільнення хімічних речовин, що прискорюють серцебиття, дихання, стимулюють м’язові тканини. Реакція нашого тіла на надзвичайні ситуації за мільйони років залишилась практично однаковою – людина або завмирає, або накиває п’ятами, або ж атакує джерело небезпеки.
У клубах бойових мистецтв учнів навчають різним технікам захисту від озброєних та неозброєних атак. Однак, правда в тому, що ви ніколи не знатимете, як саме вас атакуватимуть. Тому ви не зможете передбачити свою поведінку.
Ігор каже, що судячи з його досвіду, люди, що мають гарні результати на стрільбищах чи у змаганнях, зазвичай не такі вправні у реальних життєвих ситуаціях, де їхнє життя опиняється під загрозою. Тут вирішальним фактором є внутрішній стан. А всім здоровим людям притаманний один внутрішній стан — страх смерті.
Страх смерті, пояснює Ігор Тунік, це єдиний страх, що домінує над будь-якою особистістю. Його не треба у собі довго шукати. Завдяки природним рефлексам його можливо відчути навіть у себе вдома, лежачи на канапі. Вдихніть, видихніть і затримайте подих. Дочекайтеся аж поки вам конче захочеться вдихнути, однак не робіть цього. Натомість, спробуйте якнайбільше розслабитися. Після третього нападу паніки, поверніться до нормального дихання. Ви помітите, що пульс буквально полетить у космос, а напруження досягне максимуму. Все це ознаки переляку. Відтак, вправляючись у вінг чунь чи в будь якому іншому бойовому мистецтві, ви маєте фокусуватися на збереженні природного ритму дихання та залишитися якомога більш розслабленими.
Якось, в часи служби в армії, базу, де служив Ігор Тунік, відвідав спеціальний комітет, аби перевірити фізичну підготовленість. Під час одного з тестів офіцер, що перевіряв його бойову готовність до лобового нападу із ножем, змінив удар і натомість атакував збоку. Ігор же, абсолютно неочікувано для себе, заблокував атаку і вдарив його в щелепу так, що офіцер знепритомнів.
Ігор довго розмірковував над тим, чому зреагував саме у такий спосіб. І, роки по тому, його вчитель Сіфу Віл’ям Ченг дав відповідь на це питання: “Коли рефлекси поставлені вірно і техніка базується на принципах, то немає значення, як тебе атакують. Бо ти не роздумуєш — ти просто дієш.” Це надважливо для ефективної сутички. Коли ти рефлексуєш, нема місця страху. Однак, як тільки ти починаєш зважати, що з тобою може трапитися, ти лякаєшся і тіло швидко напружується.
У сучасному світі, на думку Ігора Туніка ситуація ускладнюється ще більше через досить потужний потік інформації. Багато чого нав’язується соціумом: ти маєш купити саме такий автомобіль, стати успішним. А коли ця лапша навішується періодично, то з часом люди перестають її відчувати.
“Людина знаходить шлях до себе в момент, коли вона на межі. Коли всього два варіанти: померти чи лишитися жити. І саме тоді людина абсолютно чітко розуміє для чого вона прийшла у цей світ”
Так от, Ігор твердо переконаний, що людина знаходить шлях до себе в момент, коли вона на межі. Коли всього два варіанти: померти чи лишитися жити. І саме тоді людина абсолютно чітко розуміє для чого вона прийшла у цей світ.
Все це підштовхнуло Ігора до рішення, що слід щось змінювати у нав’язаному маркетологами і психологами світі. Останньою краплею був підбір співробітників для серйозного бізнес-проекту. Ігор приходив на співбесіди з чоловіками-претендентами і був просто розчарованим. Вони перебували в жалюгідному стані, абсолютно не розуміли, чого вони прагнуть і що ними рухає по життю.
Саме тому Ігор Тунік разом зі своєю командою зважилися провести перший пілотний проект — соціальний курс для чоловіків “Ціль”. Курс на якому не вчать, а створюють умови, в яких люди отримують досвід.
Перший курс “Ціль” відбувся в 2013 році. В ньому взяло участь близько 40 людей з різних країн. На цьому курсі до Ігора прийшов один хлопець, офіцер, якого звільнили з військової служби по скороченню. Він прийшов в досить пом’ятому вигляді, весь занедбаний і неголений. Він здався людиною, яка почала втрачати себе. Ігор дав йому шість хвилин для того щоб привести свій зовнішній вигляд до ладу. Через шість хвилин хлопець повернувся — поголений, свіженький і став у шеренгу. Вже після курсу він зізнався товаришам, що не знав, чим поголитися, пошукав, що можна використати, знайшов уламок скла і поголився склом.
Таких моментів під час курсів, ділиться Ігор, траплялося багато, бо в чоловіків просиналася самоповага.
Що відбувається на курсах?
Сам курс триває лише добу. Але за цей час його учасники проходять довгий і фізично виснажливий шлях, щоб після доведення організму до стану шоку і пробудження вони змогли знайти свою ціль. При чому не на рівні переживань, а на рівні фізіології, коли частота сердечних скорочень не дозволяє брехати самому собі.
Хто приходить на курси?
На курси приходять чоловіки від 23 до 40 років. Військові завжди мають перевагу при зарахуванні. Вони вносять символічну плату і лише формально проходять співбесіду. Оскільки Ігор вважає, якщо до нього на курс прийшли військові, це означає, що вони використали всі можливі варіанти, але так і не змогли вирішити проблеми і завдання, які ставили перед собою. Багато з них згодом продовжили службу, деякі стали офіцерами, є й такі, котрі зрозуміли своє справжнє призначення і звільнилися. Один чудовий хлопець майор-прикордонної служби навіть вступив до театрального вишу.
Потім йдуть люди, яким це дійсно потрібно, люди, які пережили потрясіння і для яких необхідно запустити механізм повернення до життя. Ну а потім уже всі інші.
Щодо протипоказань, то в першу чергу це пов’язано зі станом здоров’я претендентів. Бо навантаження досить серйозні на серцево-судинну систему.
“Я з 15 років тренуюся і в мене скільки днів у році є, в які я навіть не хочу вставати із ліжка. І знаєте, що мене підіймає кожного разу? Я кажу собі, а що як цей день останній. Це мій останній ранок і як я його проживу? От саме для цього потрібні тренування — виробити самодисципліну в собі!”
Мрії не для слабких?
“Я думаю, що це заїжджений штамп. Взагалі зараз мало людей, які в принципі можуть мріяти. Є величезна когорта людей, які піклуються про «успішний успіх». Тому у багатьох сформована нав’язлива мета заробити мільйони. Але ж це нісенітниця. Це може бути лише наслідком того, що ти живеш в гармонії з собою, це не можна купити. Чомусь Стів Джобс, який заробив купу грошей, купити своє життя не зумів. А життя одне, і ніхто не знає, де, коли і яким чином… Пишуть там про 21 день мотивації, все це маячня, я з 15 років тренуюся і в мене скільки днів у році є, в які я навіть не хочу вставати із ліжка. І знаєте, що мене підіймає кожного разу? Я кажу собі, а що як цей день останній. Це мій останній ранок і як я його проживу? От саме для цього потрібні тренування — виробити самодисципліну в собі».
В розумінні Ігора Туніка стабільність — то смерть. Бо найстабільніша людина уже лежить на цвинтарі і відпочиває.
Дійсно, знайти свою мрію і призначення дуже важливо. Але це лише початок. Рухатись далі багатьом заважає почуття обов’язку: перед батьками, перед сім’єю. Окрім того, люди звикають до рутини, уявної стабільності: постійна робота, на якій раз у місяць платять стабільну суму. В розумінні Ігора Туніка стабільність — то смерть. Бо найстабільніша людина уже лежить на цвинтарі і відпочиває.
Ігор Тунік провів 10 соціальних курсів для чоловіків: “Ціль”, “На межі”, “Самоповага”, “Впевненість”, “Почни діяти”, має безліч випускників, які відчувають взаємозв’язок і на далі. Умови, в яких перебували його учасники об’єднують на глибинному рівні. Навколо курсів Ігора Туніка ширяться безліч чуток. Багато хто, вішає ярлики що це: “бійцівський клуб”, “секта”.
Ігорю до цього всього байдуже, його не цікавить, що про нього думають люди, окрім найближчих і найдорожчих йому людей. Випускники курсів живуть своїм самостійним життям, в яке ніхто не втручається. Раз в рік вони просто зустрічаються разом і діляться своїми думками, проблемами та успіхами.
У Ігора чітке правило — довести людину до усвідомлення своєї мети і відпустити. Бо з цього моменту їх життя — це їх відповідальність
Випускники курсу “Ціль” хто вони?
«Був випадок, коли після спуску з Гімалаїв один хлопець одразу потрапив на курс. З ним трапився колапс в прямому сенсі — він впав в кому. Захід скасувати я не міг, тому я продовжив роботу з іншими учасниками а поруч з нами його рятували реанімаційні бригади. Перша нічого не змогла зробити, і лише друга змогла повернути його до життя. Ніяких відхилень по здоров’ю в нього не було. Лікарі пояснили це процесом акліматизації. Після цього випадку в нього кардинально змінилося життя. Зараз він досить успішний бізнесмен. Ми товаришуємо з ним, завжди при зустрічі він дякує мені “за нове життя”.
Олександр Матяш, надихнувшись курсами і повернувшись із зони АТО — налагодив виробництво з пошиття чоловічої білизни “Regata Club”.
Артем Лисенко зайнявся виробництвом прикрас “Lotus Design” ручної роботи в стилі Shamballa з натуральним камінням і дорогоцінними металами.
Таких людей, насправді, багато.
Гендерна рівність і фемінізм
Ігор працює виключно з чоловіками. Він вважає, що коли людей роблять безстатевими, це шлях в нікуди. Бо якщо чоловіку вистачає нахабства грубити жінці, не уступати їй місце, штовхати вагітних, то у жінок автоматично виникає питання виживання. Можливо це одна з причин, яка сприяла появі фемінізму. Але Ігор глибоко переконаний, якщо чоловіки знову стануть чоловіками, вони знову почнуть любити, розуміти, вибачати і оберігати жінок.
Дивна також позиція жінок, які хочуть бути схожими на чоловіків. Бажання бути схожими на когось з-зовні — це шлях до страждань. Якщо ж жінка дійсно бажає досягати вершин, то це слід робити не порівнюючи себе з кимось, а від щирого серця і усвідомлення своєї мети.
Чому чоловіки плачуть?
«На жаль, я сам був в полоні цього міфу довгий час. Більше 10-ти років я намагаюся змусити себе заплакати. Я реально вчуся плакати. Поки не виходить.
“Зараз я збагнув, що чоловіки можуть і повинні плакати час від часу. Більше того, я б спеціально цьому вчив військових, які приймали участь в активних бойових діях”
Зараз я збагнув, що чоловіки можуть і повинні плакати час від часу. Більше того, я б спеціально цьому вчив військових, які приймали участь в активних бойових діях. Я вважаю цей метод найдієвішим у відновленні психо-емоційного стану бійців. Коли людина плаче, вона розслаблюється і відпускає ситуацію. Плачучи, ми збільшуємо свій ресурс».
Чому чоловіки сміються?
“Сміх, як і сльози — це важливий фізіологічний процес, за допомогою якого знімається стрес і напруга в організмі.
Коли ми сміємося то дивимося на світ адекватніше. Але, на жаль, більшість людей, перебувають в такому зажатому стані, що просто забули, що таке справжній сміх. Вміння сміятися — це те, що можна і потрібно в собі розкрити і розвинути. Є ще одна проблема — мало хто здатен сміятися над собою. Багато жартів і анекдотів побудовані на тому, щоб принизити оточуючих. Але справжній щирий сміх — це сміх над собою”.
