Connect with us

Персоны

Почему Илон Маск изменит мир: 24 поразительных факта из биографии живой легенды

Опубликовано

,

Основатель SpaceX и Tesla Илон Маск запустил в космос сверхтяжелую ракету-носитель Falcon Heavy, грузоподъемность которой как минимум вдвое превышает те же показатели любой другой ракеты, спустя семь лет подготовки. Правда, в этот раз настоящего груза на ракете нет: Маск решил отправить в космос свой старый спортивный автомобиль Tesla вишневого цвета. Новое достижение ученого и предпринимателя – отличный повод вспомнить несколько интересных фактов из его жизни.

Илон Маск всегда был мыслителем и создателем. В детстве, мечтая, он практически уходил в транс, а уже в 12 лет создал свою первую видеоигру. Он всегда находил необычные способы заработать, а после окончания колледжа решил заняться бизнесом.

Сегодня он управляет компаниями, которые специализируются на электрических и беспилотных автомобилях, частных исследованиях космоса и колонизации Марса, солнечной энергии и искусственном интеллекте. Но помимо этого 46-летний Маск находит время на детей, съемок в кино, компьютерных игр и новых идей. Приведенные факты и его жизни, рисуют если и не полную то достаточно подробную картину эксцентричного многопрофильного инженера.

Читайте по теме:
В Tesla придумали необычную систему мотивации для Илона Маска: его лишат зарплаты на 10 лет

Его родители думали, что он может быть глухим


В раннем детстве Маск часто смотрел вдаль, когда его родители разговаривали с ним. Эта особенность ребенка заставляла их поверить, что у Илона проблемы со слухом. Врачи решили, что дело в аденоидах, успешно их удалив, однако, оказалось, что он просто мечтает. Мать Илона  — Майя – вспоминала: «Он отключается, и вы понимаете, что он находится в другом мире. Теперь я просто не трогаю его, поскольку знаю, что он разрабатывает новую ракету или что-то вроде этого».

Читайте по теме:
Илон Маск признался, что случайно сходил на секс-вечеринку в Силиконовой долине

Над Маском издевались в школе
В школе Маску частенько доставалось од одноклассников, которые однажды жесткого избили его, сломав нос. Восстанавливать перегородку Илону пришлось уже в зрелом возрасте, а когда Маск пользовался болеутоляющим средствами, он придумал и написал идею Tesla.

В 1984 году он создал и продал видеоигру


В двенадцатилетнем возрасте Маск создал, а затем и продал свою первую программу – видеоигру под названием Blastar, в которой игрок обстреливал ряды инопланетян из лазерной пушки. В 2015-м один из программистов Google пересмотрел код Маска для работы в HTML5 и сделал его современным. «Это была тривиальная игра, но лучше, чем Flappy Bird», — вспоминал Маск.

Он оплачивал учебу в колледже за счет ночного клуба, который открыл в своем доме
В 1992 году Илон Маск перевелся в Пенсильванский университет. Вместе со своим другом он снял задешево общежитие на 10 комнат. По выходным это место превращалось в нелегальный подпольный бар. Окна здания закрывали черными мусорными пакетами. Маск не пил и держал все под контролем. По словам Илона, «вечеринки в баре помогали оплачивать учебу в колледже. За один вечер я мог заработать столько денег, сколько бы хватило на оплату месяца аренды». Однажды на одной из больших вечеринок Илону помогала его мать.

Он бросил университет
В 1995 году Маск поступил в Стэнфордский университет на факультет физики. Однако уже в течении нескольких дней он понял, что интернет имеет гораздо больше перспектив изменить мир, и вместе со своим обратом основал компанию Zip2, которая предоставляла программное обеспечение для новостных компаний.

У него пятеро детей


У Маска есть пять сыновей от первого брака. Близнецы Гриффин и Ксавье родились в 2004 году, а тройнята Дамиан, Саксон и Кай родились в 2006 году. У пары также был сын по имени Невада, родившийся в 2002-м году, но он умер от внезапного синдрома детской смерти в возрасте 10 недель.

Он настоящий Тони Старк
Илон Маск послужил прообразом Тони Старка в фильме «Железный человек», которого сыграл Роберт Дауни. Последний даже посетил штаб-квартиру SpaceX. Во второй части фильма Маск сыграл самого себя (по сюжету Илон — приятель Тони Старка).

Читайте по теме:
«Я никогда не срублю дерево»: 4 бесценных урока жизни, которые дал мне космонавт Каденюк

Однажды он почти разорился
В ходе Великой рецессии и дорогого во всех смыслах развода с его первой женой Маск жил за счет своих богатых друзей. Илон вложил свои последние 35 миллионов долларов в Tesla и сохранил свою долю в компании, несмотря на отсутствие наличных денег. По данным Forbes, сегодня Tesla оценивается более чем в 33,4 миллиарда долларов, а состояние самого Маска — 12,7 миллиарда долларов.

Ему принадлежит одна из машин Джеймса Бонда
В 2013 году Маск за 866 000 долларов приобрел на аукционе автомобиль-амфибию Lotus Esprit из фильма об агенте 007 «Шпион, который меня любил». Позже сам Маск признавался, что вся радость ребенка из Южной Африки, который смотрел фильмы о Джеймсе Бонде, пропала, когда он понял, что не может трансформировать машину нажатием кнопки в подводную лодку. Но сдаваться он не собирается и планирует превратить киношный вымысел в реальность.

Он сыграл в «Теории большого взрыва»
В ноябре 2015 года Маск снялся в одном из эпизодов сериала «Теория большого взрыва». Короткое появление Маска состоялось в День благодарения. Эта был роль камео, а его партнером по эпизоду стал Саймон Хелберг, играющий инженера Говарда Воловица, который имеет согласно сюжету сериала прямое отношение к космосу.

Говоря о своем умении быстро учиться новому, он приводит в пример дерево
Маск хорошо разбирается во многих вещах, и люди часто задаются вопросом: как он способен так быстро учиться. Сам Илон говорит следующее: «Мне кажется, что моя голова полна, и мне кажется, что я уже не так восприимчив к новому, как раньше. Но, говоря откровенно, мне кажется, что большинство людей может усвоить намного больше, чем они сами думают. Могу дать один совет: важно воспринимать знание, как своеобразное семантическое дерево. Убедитесь, что вы понимаете основные принципы. Другими словами, у вас есть ствол и большие ветви, на которые вам надо повесить веточки и листья».

У него есть идея «пятого вида транспорта»
Пока что человечество пользуется самолетами, поездами, автомобилями и водным транспортом, Маск готовит к реализации концептуальную высокоскоростную транзитную трубку Hyperloop в качестве пятого вида транспорта. По его словам, теоретически это самый быстрый способ путешествовать по побережью Калифорнии. Такой транспорт не восприимчив к погоде, с ним никогда не случится катастрофы, и он может доставить пассажиров из Лос-Анджелеса в Сан-Франциско менее чем за 30 минут. «Он был бы энергосберегающим, работающим на солнечных батареях, что позволило сделать бы путешествие дешевле, чем полет на самолете», — говорил Маск в одно из интервью.

Илон Маск предложил «взорвать» Марс
Во время одного из публичных выступлений Маска спросили о его идеях относительно колонизации Марса. «В конце концов, вы могли бы превратить Марс в планету, похожую на Землю, — ответил Илон. — Вы могли бы разогреть ее». Когда его попросили уточнить, Маск заявил: «Есть два пути: быстрый и медленный. Быстрый – термоядерный взрыв над полюсами». Позже Илон объяснил, что его идея состоит в том, чтобы создать два «солнца» около Марса с помощью ядерного синтеза.

Читайте по теме:
Как поступить в 10 вузов США и учиться в Гарварде с дочерью Обамы: история Георгия Солодко

Он хочет «опутать» мир космическим интернетом
15 ноября 2016 года SpaceX подала заявку на разрешение на запуск 4 425 спутников, которые обеспечили бы доступ в Интернет по всему миру. В настоящее время около 4 000 спутников (активных и неактивных вместе) вращаются вокруг Земли.

Секрет его успеха – чистота
Когда пользователь одного из чатов во время конференции спросил Маска: «Что оказывает наиболее положительное влияние на вашу жизнь?», Илон ответил нетривиально: «Прием душа».

Маск купил особняки Bel Air стоимостью 70 миллионов долларов
Одного шикарного дома было недостаточно для бизнесмена. Маску теперь принадлежат пять особняков в щедрой южной Калифорнии, общей стоимостью более 70 миллионов долларов. Конечно, они очень экологичны. К примеру, вся энергия – солнечная.

На протяжении многих лет Маск скупал недвижимость по соседству. В 2012 году он купил дом за 17 миллионов долларов, а в 2013-м – соседний рядом с домом уже покойного Джина Уайлдера за почти семь миллионов долларов и превратил его в частную школу для своих детей. С того времени Маск приобрел еще три особняка Bel Air.

Илон считает искусственный интеллект большой угрозой для человечества
Маск стебется над искусственным интеллектом, хотя на самом деле он опасается, что ИИ может стать более могущественным, чем люди, и в конце концов уничтожить человечество. В интервью Vanity Fair Илон объяснил, что в его понимании ИИ – не робот, который станет слишком мощным, а компьютерный алгоритм. «Важно то, что если мы получим какой-то обычный алгоритм, тогда люди смогут остановить его. Но если в итоге получится большой, централизованный ИИ, который сможет принимать решения, его не остановить». Отметим, что Маск – не единственный, кто опасается силы искусственного интеллекта. Другие видные ученые современности – те же Стивена Хокинг и Билл Гейтс – также говорят об этом.

Telsa and SpaceX founder Elon Musk stands in front of the SpaceX Dragon capsule at Space Exploration Technologies Corp. Neuralink Corp., the Elon Musk technology startup aiming to link computers to human brains, has raised $27 million from a dozen investors. (Brian van der Brug/Los Angeles Times/TNS)

Книга «Путеводитель по галактике для путешествующих автостопом» стала «поворотным пунктом» для Маска
В одном из своих интервью Илон признавался, что книга Дугласа Адамса, рассказывающая о пришельцах, прибывших на Землю для постройки гиперпространственной магистрали и суперкомпьютера, для которого нет тайн, серьезно повлияла на него. Настолько, что Маск даже поместил ссылку на книгу в программное обеспечение Tesla Model S.

У него «грязный» юмор
Маск действительно шутит на грани, а иногда и переступает эту грань. Например, Тesla 3 он изначально хотел назвать Тesla Е, чтобы в итоге несколько разных моделей автомобиля – S, E и X – составили слово SEX.

Маск выпивал почти три литры колы в день, не считая кофе
На протяжении длительного периода своей жизни Илон ежедневно выпивал восемь банок диетической колы в дополнении к нескольким чашкам кофе. Это был его способ бодрствовать и сохранять работоспособность на протяжении 100-часовой рабочей недели в процессе запуска и строительства своих компаний в 2007-м году. «Я очень волновался, так как чувствовал, что начинаю терять периферийное зрение», — признавался сам Маск. Отметим, что, согласно медицинским заключением, для взрослых небезопасно употреблять более 400 миллиграммов кофеина в день. 

Мама Маска — лицо CoverGirl и предприниматель

В 69-летнем возрасте мать Маска – Майя – стала лицом известного бренда косметики CoverGirl. Это далеко не первый подобный опыт для женщины. Она работала в модельном бизнесе еще до рождения Илона, сотрудничая с такими брендами как Clinique и Revlon. Кроме того, у Майи контракт с модельным агентством IMG Models Worldwide. Также она снялась в клипе Beyonce на песню «Haunted».

«Я наконец могу признаться, что официально стала лицом CoverGirl! Мои трое детей, десять внуков и я с трудом держали эту новость в секрете. Кто же знал, что после стольких лет увлечения моделями CoverGirl, я стану одной из них в возрасте 69 лет! Это в очередной раз доказывает теорию – никогда не сдавайся! CoverGirl, спасибо за то, что позволили мне быть в вашей команде. Красота воистину для женщин любого возраста, и я не могу дождаться, чтобы начать это путешествие с вами!», – так Майя прокомментировала подписание нового контракта на своей странице в одной из социальных сетей.

Кроме того, мама Илона также занимается предпринимательством, являясь сертифицированным диетологом и специалистом по питанию. Майя руководила собственной компанией более 45 лет.

Маск постоянно находится в движении
В одном из недавних интервью сам Маск так описал свой рабочий день: «Я всегда перемещаю стол ближе к вам, где бы вы не находились. Но на самом деле у меня нет стола, обычно я перехожу к тому, у которого решают самую большую проблему. Я действительно верю, что нужно идти навстречу трудностям, и именно поэтому так поступаю».

Он тратит много денег на покупку особняков
В прошлом году Маск купил очередной, уже пятый дом в престижном районе Лос-Анджелеса — Bel Air. За особняк предприниматель выложил 24,25 млн. долларов. Учитывая, что ранее не приобретение первых четырех домов Маск потратил 48 миллионов долларов, его общая сумма расходов «на жилье» составляет около 72 миллионов долларов.

Илон одержим обучением своих детей
Причем, настолько, что в 2015-м году Маск открыл частную школу для своей семьи под названием Ad Astra. По неофициальной информации, обучением он руководил из офиса SpaceX в Лос-Анджелесе. Сам Маск также рассказывал об этом, правда, подробностями делился неохотно, отмечая лишь, что в школе нет традиционных классов.

Персоны

Александр Абраменко: 11 фактов об украинском герое Олимпиады-2018

Опубликовано

,

Путевка на Олимпиаду за месяц до старта Игр, мысли о завершении спортивной карьеры, девушка из России и тренировки в Беларуси – PROMAN собрал интересные факты об украинском фристайлисте, завоевавшим для нашей страны олимпийское «золото» Пхенчхана.

Подарок на юбилей

4 мая Александру Абраменко исполнится 30 лет. Родился будущий чемпион в семье военнослужащего в Первомайском Николаевской области. Во фристайл Александр попал случайно – понравились прыжки на батуте. По словам самого Абраменко, его отец – бывший военнослужащий, мечтал видеть сына футболиста, однако тот предпочел довольно экстремальный вид спорта.

Тренировки в Минске


Один из ключевых элементов подготовки фристайлиста – прыжки на батуте и на воду. Александр начинал тренироваться в Николаеве, где есть уникальный летний трамплин. Но за последние годы спортивное сооружение пришло в негодность, а говоря проще – разрушилось. Как итог, тренироваться на воде Абраменко приходится или в Минске, или за границей.

В Пхенчхан – с мыслями об уходе из спорта

Перед началом нынешней Олимпиады Александр не скрывал, что эти Игры могли стать завершающим аккордом его спортивной карьеры. Правда, при условии, что выступит он в Корее неудачно. Причина проста – недостаточное финансирование спорта в целом, и фристайла в частности. «Если выступлю хорошо, можно будет остаться. Если нет – за занятия спортом никто мне нормально платить не будет, придется идти работать», — говорил Александр.

Восемь подиумов на Кубке мира

До триумфа в Пхенчхане Александр Абраменко восемь раз был на подиуме Кубка мира. Правда, лишь однажды – в 2015-м в Минске – выигрывал этап. Лучший результат Александра на чемпионатах мира – пятое место в 2009-м году.

«Малый глобус» как репетиция


В 2016-м году Абраменко стал первым в истории Украины фристайлистом, выигравшим малый Кубок мира в лыжной акробатике. В том сезоне Александр трижды поднимался на подиум – третье место в Пекине, второе и третье в Дир Велли, США.

Летняя травма

Прошлый сезон, а вместе с ним и чемпионат мира, Александр пропусти из-за травмы: на одном из летних турниров – неудачно приземлился при вхождении в воду. «Не успел напрячь мышцы, плюс чуть развернулась лыжа, и колено ушло вовнутрь. Сразу почувствовал боль, и понял: случилось что-то серьезное», — вспоминал эту историю сам спортсмен. Серьезнее некуда: повреждение мышц и травма мениска.

Читайте по теме
Ставка на биатлон: краткий гид для украинских болельщиков по предстоящей Олимпиаде в Пхенчхане

Путевка в Корею за месяц до старта Олимпиады

Из-за пропущенного сезона, долгого вхождения в форму Александр едва ли не последним из украинской команды получил олимпийскую лицензию. Произошло это всего лишь за месяц до старта Олимпиады – в январе этого года на этапах Кубка мира в США. Заняв седьмое и второе места на двух первых из трех турнирах, Абраменко гарантировал себе путевку в Корею.

Четвертые Игры

К «золоту» Игр Александр шел 12 лет, поднявшись на высшую ступень пьедестала на своей четвертой Олимпиаде. На Играх в Турине-2006 он не прошел квалификацию, финишировав лишь 27-м. Спустя четыре года – на Олимпиаде в Ванкувере – тоже не сумел пробиться в финал, заняв в итоговом протоколе 24-е место. В Сочи-2014 Александр попал в число лучших, но в финале показал шестой результат.
При этом, на свой первый старт в турнирах проводимых под эгидой Международной федерации лыжного спорта Абраменко вышел и вовсе 14 лет назад – в феврале 2004-го, заняв четвертое место в Канаде.

Первый «зимний» олимпийский чемпион

Александр стал первым украинским медалистом Олимпийских игр в фристайле. Кроме того, Абраменко – первый украинец в независимой истории страны, поднимавшийся на высшую ступень пьедестала на Зимних играх. До него «золото» Олимпиады выигрывали только девушки – Оксана Баюл (фигурное катание, Лиллехаммер-1994), а также Вита и ВалентинаСемеренко, Юлия Джима и Еленя Пидгрушная (биатлонная эстафета, Сочи-2014). А золотая медаль Александра Абраменко – третья награда высшей пробы в истории нашей страны на Зимних олимпиадах. До этого, наши спортсмены поднимались на высшую ступень пьедестала дважды  — в Лиллехаммере-1994 и Сочи-2014.

Три прыжка для победы

Финал в лыжной акробатике на Олимпиаде состоит из трех финалов: после первого остаются девять спортсменов из 12-ти, после второго шесть из девяти, в третьем – разыгрывают медали. Александр после первой попытки был третьим, после второй – четвертым. Но в главном финале он прыгнул невероятно сложный сезон и, показав результат в 128,51 балла, завоевал золотую медаль. «Мой финальный прыжок – лучший в сезоне. Пойти на его исполнение – большой риск, но я справился и, думаю, оправдал не только свои надежды, но и всей Украины», — отметил Александр после выступления.

Спорт помог найти любовь


Девушка Александра – также фристайлистка. Александра Орлова – россиянка – также выступала в Корее, представляя Олимпийских атлетов России. Правда, в отличие от своего парня и тезки завершила соревнования не слишком успешно – восьмое место.

Читать дальше

Персоны

Одержимий технологіями: Степан Веселовський про інформаційне майбутнє, еміграцію та чиновників-хіпстерів

Опубликовано

,

Що вам спадає на думку, коли ви чуєте про Львів – чудові архітектурні пам’ятки, кава, привітні люди? Мабуть, саме такі асоціації виникають у кожного з нас. Однак, місто Лева може похизуватися не лише  своєрідною атмосферою та розвиненою туристичною складовою, а й створенням осередку для розвитку сучасних технологій. Таким осередком став Львівський IT Кластер, який згуртовує навколо себе найуспішніші міжнародні та українські технологічні компанії, що спільно з профільними університетами та міською владою розвивають IT галузь. Proman Ukraine вдалось поспілкуватись з CEO Кластера Степаном Веселовським, день якого розписаний буквально по хвилинах, і дізнатися про зміни у бізнес середовищі країни й про те, яке технологічне майбутнє на нас чекає. Виявилось, що Степан пересувається Львовом на самокаті, знає чиновників-хіпстерів й не розмежовує реальний та віртуальний світи. Читайте далі. Буде — цікаво.

 

— Степане, якось ви сказали, що однією ногою знаходитесь в IT, а іншою — у процесі розвитку міста Львова. Розумію, що ви працюєте у сфері інтелектуальної власності, обіймаючи посаду CEO Львівського IT Кластеру, та чим конкретно займаєтесь? Ким себе вважаєте – аналітиком, девелопером, підприємцем…?

— З одного боку, я працюю в IT індустрії, з іншого — Львівський IT-Кластер не є IT компанією. Це організація, створена для підтримки бізнесу у даній сфері. Тож, так чи інакше, я долучений до цієї індустрії. Кластер займається і будівельними проектами. Та чи можу я назвати себе девелопером? Напевно, що ні. Адже будівельна діяльність Кластеру орієнтована виключно на задоволення потреб галузі, не носить системний характер. Ми створюємо проекти з високою доданою вартістю та шукаємо шляхи і моделі їх реалізації. Дійсно, у своїй діяльності я балансую між розвитком Львова, підприємництвом та сферою інтелектуальної власності.

— Цифри, оприлюднені на сайті Львівського IT Кластера, вражають: один ІТ-спеціаліст у Львові створює 3,37 робочих місць в інших сферах, а загальна кількість зайнятих у Львові завдяки ІТ індустрії — майже 14% всього працюючого населення міста. Тобто завдяки ІТ-фіхівцям росте і економіка міста. Що було б з економікою Львова, якби не Кластер?

— Якщо уявити, що Львівської IT індустрії не стало, чи обставини склалися таким чином, що індустрія не може розвиватись, то від цього постраждала б велика кількість мешканців міста. Варто звернути увагу на те, що зазначені 14% працюючого населення Львова – це одноосібно люди. Але ж за ними стоять цілі сім’ї. Ситуація, за якої члени сім’ї втрачають роботу (як в IT індустрії, так і у сфері, створеній завдяки IT), могла б вилитись у велику соціальну кризу Львова. Та я переконаний, що змодельована ситуація – чисто гіпотетична, і в реалі вона неможлива. Адже тільки дурні стріляють собі в ногу, в нашому місті таких немає (Сміється, — прим. авт.).

До речі, саме ІT галузь є бюджетоутворюючою галуззю Львова. Крім того, ця галузь – експортоорієнтована й, відповідно, у меншій мірі залежить від внутрішніх чинників ризику. Все, що треба зробити місту – створити комфортні умови для того, аби люди, зайняті у цій індустрії, і підприємці, котрі створюють IT компанії, приїжджали до Львова та працювали на користь міста.

«Ми вирішили бути не пасивним спостерігачем змін, які відбуваються у інфраструктурі Львова, а очолити ці процеси».

— Якщо говорити про ресурси та інфраструктуру Львова, то на разі львівська IT індустрія в більшій мірі споживає чи створює їх?

— До 2015-2016 року Львівська IT індустрія більше споживала місцевих ресурсів, ніж створювала. Після зазначеного періоду ситуація змінилась: питання інфраструктурної складової стало одним з ключових для розвитку самої IT індустрії. Провівши певні дослідження, ми зрозуміли, що якщо не будемо працювати над розвитком інфраструктури міста, то не витримаємо ні внутрішньо української, ні європейської конкуренції. Тому ми вирішили бути не пасивним спостерігачем змін, які відбуваються у інфраструктурі Львова, а очолити ці процеси. Зрозумівши, що ринок нерухомості – нерозвинений, що немає підприємців, які не просто будують житло у стандартному його форматі, а вміють втілювати в життя цільові проекти, ми почали співпрацю з місцевою владою, домоглися, аби питання створення додаткових квадратних метрів для працівників галузі було включено до порядку денного сесії міської ради. Через проект Innovation District IT Park ми показали інвесторам, що Львів може стати тим ринком, на який вони давно чекали.

— Яка стратегія, на вашу думку, більш успішна для розвитку Львова і IT  галузі в цілому – залучення якомога більшої кількості міжнародних компаній до Кластера, чи розвиток і ріст українських компаній?

— Звичайно, ані місто, ані Кластер, ані будь-яка інша локація не може і не повинна бути закритою, унеможливлювати вхід на ринок іноземних компаній. Крім того, залучення міжнародних компаній приводить в місцеву IT індустрію відомі бренди галузі, є корисним для розвитку маркетингової складової. Однак, робити ставку виключно на залучення компаній з-за кордону – це програшний сценарій, адже в перспективі це вб’є місцевий український галузевий бізнес. Тож має бути дотриманий розумний баланс: дозовано запрошувати іноземні компанії й у той же час заохочувати українські компанії створювати інноваційний продукт.

«Зараз вхід на ринок міжнародних компаній не створює жодних проблем, не викликає страх у українських компаній, навпаки – стимулює їх рости й розвиватись»

До речі, у 2008-2010 роках вітчизняні компанії у страшних снах уявляли собі вхід на місцевий ринок міжнародних компаній, бо елементарно боялись не витримати конкуренцію. Чому? Бо ринок людського капіталу був погано розвинений, кількість зайнятих в індустрії людей складала приблизно 5-6 тисяч (наразі ця цифра досягає 20 тис.), не було великої кількості малого і середнього бізнесу. Тож, побоювання були цілком зрозумілими. Зараз же вхід на ринок міжнародних компаній не створює жодних проблем, не викликає страх у українських компаній, навпаки – стимулює їх рости й розвиватись.

«Львів є першопрохідцем розвитку галузі в країні, а люди, задіяні у цьому процесі, діяли активно, швидко та злагоджено. Завдяки цьому вдалось виграти конкуренцію всередині країни»

— Практика впровадження Кластерів в Україні не нова. Активними є Кластери у Харкові, Одесі, Миколаєві та інших українських містах. За рахунок чого Львівському IT Кластеру вдається утримувати лідируючі позиції на поприщі розвитку місцевих IT спільнот?

— Ключовим в досягненні й утриманні лідируючих позицій є прийняття Львовом вольового рішення розвивати IT галузь, робити це централізовано. Розроблена у 2008 році стратегія конкурентоспроможності викарбувалась у головах всіх людей, котрі живуть в місці. Ця стратегія стала своєрідним трактатом порозуміння між бізнесом, міськими чиновниками і представниками освітньої галузі. Усі дійшли згоди, що необхідно розвивати індустрію, бо від цього буде тільки виграш – як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі. Розроблену ідею ніхто не ставить і – я впевнений — не поставить під сумнів.

Львів є першопрохідцем розвитку галузі в країні, а люди, задіяні у цьому процесі, діяли активно, швидко та злагоджено. Завдяки цьому вдалось виграти конкуренцію всередині країни.

«У Львові дуже рідко можна зустріти «класичного» чиновника. В місті працюють такі собі чиновники-хіпстери: вони відкриті до ідей, вони мислять прогресивно й здатні критично оцінювати ситуацію»

— Думаю, ви погодитесь, що чиновники та прогресивна молодь часто мислять різними категоріями. Як вдалось налагодити ефективну співпрацю і комунікацію між бізнесом та владою на користь міста?

За моїми спостереженнями, у Львові дуже рідко можна зустріти «класичного» чиновника. В місті працюють такі собі чиновники-хіпстери: вони відкриті до ідей, вони мислять прогресивно й здатні критично оцінювати ситуацію. Я бачу, що з’явився свого роду муніципальний патріотизм, що до влади прийшла велика кількість людей, які хочуть своїми діями позитивно впливати на процеси, змінювати країну на краще.

На шляху налагодження ефективної комунікації виникали певні нюанси хіба що з представниками сучасних українських державних університетів. Адже там здебільшого залишився старий стиль управління. Він більш академічний, а не менеджерський. Дуже багато консерватизму – в діях, думках, бажанні щось змінювати. Тим не менш нам удалось дійти спільного знаменника, адже усі ми, львів’яни, вважаємо себе людьми вільного міста і вільних ідей.

— Свого часу ви сказали, що найбільша цінність для ІТ індустрії – це висококваліфіковані спеціалісти. Яким є середній дохід одного IT працівника у Львові?

— Медіана доходу одного ІТ-спеціаліста $1740 доларів.

— Якого стилю керівництва притримуєтесь? Чи є у вас певні принципи менеджменту?

— Використання тих чи інших принципів і методів менеджменту залежить від команди, з якою я працюю. Якщо мова йде про досвідчену команду, то практикую повне делегування повноважень. Якщо ж це робота з новичками, що  не мають досвіду, використовую мікроменеджмент.

Загалом я прихильник співпраці на основі довіри. Звичайно, кожен випадок – індивідуальний, і рівень цієї довіри залежить від конкретного проекту, залученої команди, клієнта, бенефіціара.

Люблю працювати з мультитасковими особистостями. Мені важко мати справу з людьми, які притримуються у своїй роботі консервативного підходу концентрації уваги на одному завданні. У сучасному світі, де потоки інформації величезні, вміння переключатися з task на task – необхідне.

Читайте по темі:
Программист бросил работу и построил целую IT-компанию ради общения с дочкой, больной ДЦП

— За версією DOU (спільнота програмістів, — прим. авт.), Львівська IT Arena стала кращим заходом галузі у році, що минув. Чим плануєте дивувати цього року? Які найгарячіші тренди та новинки будуть представлені на конференції?

— Конференція – це наша гордість, а відповідне визнання ми отримуємо третій рік поспіль. На жаль, не можу відкрити жодного секрету щодо новинок і трендів, про які ви питаєте, адже ця інформація, відповідно до договірних умов, не має бути розголошеною. Принаймні до 1 березня. Але з упевненістю можу сказати, що ми знову здивуємо відвідувачів (Посміхається, — прим. авт.).

«На найближчі п’ять років ставимо перед собою досить високі цілі – прагнемо зробити IT Arena найбільшою технологічною подією Східної Європи»

Ми плануємо робити конференцію більш масштабною. Приміром, цього року до програми заходу додано стартап-стрім, буде реалізований також Startup Competition (конкурс, — прим. авт.). Очікується багато цікавих спікерів з-за кордону, які представлятимуть топові світові компанії. Звичайно, не обійдеться і без вечірок та фестивалю електронної музики Futureland Festival.

На найближчі п’ять років ставимо перед собою досить високі цілі – прагнемо зробити IT Arena найбільшою технологічною подією Східної Європи.

«На теренах Східної Європи я поки що не бачу якихось проектів, які могли б глобально змінити світ»

— Які українські стартами та винаходи, за вашими спостереженнями, на разі найкрутіші та найпрогресивніші?

— Знаєте, дуже важко вразити людину, яка щодня слідкує за розвитком технологій та здійснює моніторинг подій, котрі відбуваються в IT галузі. Ані в минулому, ані в цьому році не було таких українських стартапів та винаходів, які б змусили мене сказати «Wow!». Тому моя відповідь на питання буде досить стриманою: на теренах Східної Європи я поки що не бачу якихось проектів, які могли б глобально змінити світ. Більшість стартапів, які виникають в Україні, — це спроби щось змінити в побуті людей. При чому незначною мірою.

На жаль, ми не можемо похвалитися геніальними підприємцями типу Ілона Маска, які беруться за індустрію та докорінно її змінюють. Та я переконаний, що у нас все попереду.

— «Я люблю це покоління next, за їх романтизм. Вони чоткі, модні, спортивні і успішні. Немає не успішних міленіалів, бо немає стандартів успіху у мережевому світі. Кожен визначає свій успіх самостійно», — таким дописом ви поділилися зі своєю онлайн-аудиторією на сторінці у соціальній мережі. А у чому вбачаєте свій власний успіх та хто із покоління міленіалів вас надихає?

— Я надихаюсь не так людьми, як їх вчинками та ідеями. Адже люди мають властивість змінюватись, і такі зміни можуть розчаровувати. Тож я намагаюсь ситуативно запозичати усе найкраще від особистостей, якими цікавлюсь: слідкую за їх кейсами, новинами та прийнятими рішеннями. Таких людей приблизно зо два десятки, але конкретні прізвища називати не буду, бо сьогодні це – одні люди, а завтра – зовсім інші.

У мене все гаразд із самооцінкою, але успішною людиною я себе не вважаю. Можливо, коли приходжу на зустріч випускників, відчуття успішності виникає, але коли організовую тематичні конференції і залучаю цікавих особистостей з цілого світу до участі в них, — розумію, що до успішності мені ще дуже далеко (Сміється, — прим. авт.). Загалом, така категорія як успішність залежить від масштабу мислення людини.

Читайте по темі:
Цифровая жизнь после смерти: технологии, которые смогут сохранять личность в digital-форме

— Степане, чи любите ви планувати та будувати прогнози на майбутнє? Давайте уявімо IT галузь України років через п’ять… Якою вона буде?

— Я настільки нудна людина, що спланував усе своє життя наперед ще у школі. (Сміється, — прим. авт.). Спланував освіту, рік закінчення університету й одруження. Я навіть спланував, коли саме народиться моя перша дитина. Більше того – ледь не на 10 років уперед продумав питання отримання доходів, і цими фінансовими планами користуюся до сих пір.

Що стосується IT індустрії (не тільки української, а й світової), то на неї чекає масштабна трансформація. І у найближчі 10 років вона не закінчиться. Нові виклики та ідеї будуть пришвидшувати розвиток галузі. Якщо, приміром, в недалекому минулому актуальність IT технології могла тривати рік, то на разі це – півроку або квартал. Незабаром прийде час, коли актуальність технологій триватиме місяць.

Додам трохи цифр. За даними Європейської комісії (вищий орган виконавчої влади ЄС, — Прим. Авт.), у Євросоюзі до 2020-го року буде відкрито 900 тисяч вакансій у сфері високих інформаційних технологій, які потребуватимуть людського капіталу. Уявляєте, це багатомільярдний ринок праці, який не відбудеться, через те, що не буде фахівців! Тому нас чекають надзвичайно цікаві часи (посміхається, — прим. авт.). Та я думаю, що Україна від цього максимально виграє, а зміна підходів в освіті дозволить нам стати країною №1 в Європі за кількістю людського капіталу, зайнятого у галузі IT технологій. На разі кількість людей в Україні, які працюють в індустрії, сягає приблизно 120 тисяч. А прагнути потрібно до мільйонної позначки.

— Останнім часом міжнародні фінансові ринки переживають справжній криптобум. Як гадаєте, така тенденція буде зберігатися і надалі? Фінансове майбутнє – за криптовалютами?

— Коли тема криптовалют стала актуальною, я намагався в ній розібратися. Спілкувався з багатьма друзями, які задіяні у фінансовому і банківському секторах, технологічному бізнесі. Почувши від них достатньо стримані позиції відносно майбутнього криптовалют, я для себе зробив висновок, що такі валюти – це зростаюча бульбашка. Можливо, коли ринок криптовалют буде певним чином стандартизований і врегульований, з’являться зрозумілі і прозорі правил гри. На разі ж важко робити будь-які адекватні прогнози, адже це все більше схоже на лотерею.

— Після робочої поїздки до Польщі ви зазначили, що у цій державі працює надзвичайно багато українців. Займаючи низько кваліфіковані посади, вони заробляють до 25 тис грн. на місяць. Натомість, львівські заводи пропонують таким працівникам щонайбільше 7 тис грн. місячної зарплатні. Як повернути українців на Батьківщину?Чи реально це?

— Нещодавно мені на очі потрапили дані одного аналітичного звіту, згідно з якими населення нашої держави складає 30 мільйонів людей. Тобто за кілька останніх років ми збідніли на 18 мільйонів! В цій цифрі «лежить» і населення, яке ми втратили внаслідок трудової міграції. Це, безумовно, проблема. Україна раптом, у вимірі людського капіталу, стала менша за Польщу. Яким чином повернути людей? В першу чергу слід орієнтуватись на залучення інвестицій у перспективні сфери економіки, на гідні зарплати. Погодьтеся, якщо людина працює водієм Uber у Гданську і отримує зарплату у 2-3 рази вищу, ніж отримувала б в Україні на якомусь заводі, навряд чи вона повернеться.

— А як вирішити проблему еміграції висококваліфікованих кадрів? Зокрема, в IT галузі…

— В IT галузі, до речі, ситуація набагато краща, ніж в інших. Зокрема, якщо говорити про Львів, то ми не  тільки подолали ризики трудової міграції інженерів за кордон, а й отримали позитивний приріст: до Львова приїжджають висококваліфіковані працівники з інших міст, та навіть повертаються мігранти з Польщі. Адже заробітна плата IT фахівців в Україні та Польщі однакова, а подекуди навіть і більша (мається на увазі рівень зарплат програмістів у Львові, — прим. авт.). Який сенс людині залишатися в країні з високою вартістю життя, сплачувати величезні податки, якщо можна повернутись в Україну, отримувати аналогічну зарплатню і при цьому нести набагато менші витрати?

Тож, резюмуючи, скажу: вирішити проблему еміграції висококваліфікованих кадрів можна в першу чергу завдяки гідним зарплатам. Звичайно, є ще питання стосовно якості життя, прозорості правил гри на ринку. Але це вже зовсім інші категорії.

— До речі, саме про Львів кажуть як про місто з найвищим рівнем якості освіти в Україні. А до яких ВНЗ ви б порадили вступати українським випускникам? Який IT факультет у країні вважаєте найсильнішим?

— Впродовж останніх трьох років у Львові було створено 6 нових навчальних програм технологічного напрямку. Цим не може похизуватись жодне інше українське місто. Виділити один ВНЗ та один факультет не можу, озвучу кілька, на мій погляд, достойних варіантів. Раджу українським випускникам звернути увагу на:

— Computer Science Українського католицького університету;

— бакалаврські програми «Інтернет речей» та «Системи штучного інтелекту» Національного університету «Львівська політехніка»;

-Data Science&Intelligent Systems на факультеті електроніки Львівського національного університету імені Івана Франка.

-А також дві програми Data Science та Computer Science — факультет прикладної математики та інформатики

— Існує тренд, нібито сучасні інформаційні технології (у великій кількості) негативно впливають на якість роботи людини та її продуктивність, заважають зосередитись. Скільки часу кожного дня ви проводите за комп’ютерними гаджетами? Як не втратити зв’язок між реальним та віртуальним світом?

— Я не розділяю реальний та віртуальний світ, це все – одне ціле, а гаджетами користуюсь у режимі нон-стоп. Використання інформаційних технологій дає нам свободу, можливість бути присутнім у багатьох місцях одночасно, спілкуватись з людьми з різних куточків світу. Потрібно до цього призвичаїтись і використовувати технологічні можливості по максимуму. Ні в якому разі не варто відмежувати себе від сучасних IT технологій, так чинять лише люди з консервативним типом мислення, цим самим позбавляючи себе цієї технологічної переваги.

Читайте по темі:
Забудьте про IQ, в майбутньому буде важливий лише цифровий інтелект

— Як зацікавити школярів не просто грати у комп’ютерні ігри, а вивчати сучасні інформаційні технології?

— У комп’ютерні ігри грають всі, я і сам досі ними бавлюсь (Сміється, — прим. авт.). Інша справа – це дотримання розумного балансу між розвагами та корисним ефектом від таких ігр. Думаю, що сучасних дітей треба віддавати на  спеціалізовані курси – робототехніки, програмування, веб дизайну тощо. Аби діти вчились використовувати сучасні технологічні можливості таким чином, щоб в подальшому мати технологічну перевагу над іншими людьми.

«До кола друзів допускаю людей, яких вважаю розумними»

— Розкажіть про свій lifestyle: як починається ваш типовий день, чим захоплюєтесь, кого допускаєте до кола друзів?

— Кожен мій день починається зі спорту. Це фітнес, басейн, теніс. Прокидаюсь достатньо рано, о 6:00-6:30. Робочі дні – дуже насичені: зустрічі, skype конференції, закордонні поїздки… Раніше працював і у вихідні, але в цьому році прийняв для себе рішення, що суботній та недільний час буду присвячувати спілкуванню зі своєю сім’єю. До кола друзів допускаю людей, яких вважаю розумними. Від яких можна почути щось цікаве, чомусь повчитися. Дружу з тими, з ким співпадають життєві інтереси та цінності.

Слідкую за харчуванням, можна сказати, є навіть фанатиком здорового харчування, дотримуюсь веганської дієти. Часто подорожую Україною, мені подобається відкривати для себе нові її куточки. Обожнюю спілкуватися з цікавими особистостями, особливо із кола підприємців.

— До речі, у минулому році ви пройшли нелегкий шлях схуднення зі 110 до 83 кілограмів. Чим було продиктоване таке рішення та як воно змінило ваше життя?

— Через власний зовнішній вигляд ніколи не комплексував, адже розумію, що це не головне. Просто влітку минулого року прийняв рішення, що хочу бути здоровішим, змінитись візуально. Таке рішення виникло після спілкування з одним моїм знайомим, котрий є прихильником здорового способу життя, дотримується веганської дієти. Так от на моє питання «Навіщо ти це робиш?» він відповів, що хоче почувати себе у 60 років так само добре, як і у 30. Я задумався… Зрештою, треба планувати не тільки власну освіту, кар’єру і фінанси, а й фізичний стан здоров’я.

Після схуднення моє життя не змінилось кардинально, просто став відчувати себе більш упевнено.

— У якій сім’ї ви виросли?

— Я народився у невеличкому селі Баранівці Самбірського району Львівської області (орієнтовна кількість мешканців села складає 700 осіб, — прим. авт.). Моя мама працює вчителем української мови в школі, а тато – інженером на підприємстві. Молодша сестра займається власним бізнесом, у fashion індустрії.

Читайте по темі:
Украинский IT-гений Дмитрий Дубилет надеется жить вечно благодаря искусственному интеллекту

— Знаю, що інколи ви пересуваєтесь Львовом на самокаті.  Це своєрідний прояв свободи, піклування про навколишнє середовище міста?

— Ідеологічного підґрунтя немає, це просто зручно, швидко і комфортно. Ураховуючи, що моя робота не вимагає дотримання ділового дрес-коду, можу дозволити собі пересування на самокаті. Він завжди у мене в багажнику автомобіля і, доїжджаючи до центральної частини міста, дістаю цей вид транспорту і насолоджуюсь вільним від заторів пересуванням Львовом.

— На своїй сторінці у Facebook ви зазначили, що робота теперішнього покоління матиме безпосередній вплив на сучасних дітей. Що б ви хотіли залишити у спадок своїй доньці?

— Я би хотів передати своїй доньці власні знання і набутий досвід. Не знаю, як складеться життя надалі, можливо, я стану більш сентиментальний, але на разі мені б хотілося, щоб донька сама собі прокладала шлях у майбутнє. Я не хочу працювати на те, щоб забезпечувати свою дорослу дитину.

Переконаний, що дітям потрібно допомагати з освітою, стати для них підтримкою, ментором. Але аж ніяк не забезпечувати дітей фінансово, щоб не викривляти їх уявлення про те, як все працює в реальному світі.

Читать дальше

Персоны

Илья Кенигштейн: "Даже если в итоге ваш проект оценят только ваши дети - этого достаточно!"

Опубликовано

,

Автор:

Во время диалогов с успешными украинцами из Силиконовой долины, Proman Ukraine от многих из них узнал о важном отличии местного сообщества от украинцев – там услышав о новой идее, пытаются помочь, а у нас – отговорить реализовывать.

Известный украинский IT-бизнесмен, сооснователь креативного пространства Creative Quarter Илья Кенигштейн рассказал об этом «феномене» детальнее на своей страничке в Фейсбуке.

Уже писал и ещё раз напишу. И буду повторять, пока живой. Человек формируется в социуме. Социум формирует общественное мнение. Чем маргинальней социум, тем полярней общественное мнение. Особенно когда это касается чужих неудач. Или побед.

Читайте по теме:
Миллениалы станут самым богатым поколением в истории мира – экономист

Вы ошибаетесь. Они ошибаются. Все ошибаются. Но почему-то самые дурацкие ошибки связаны с желанием вызвать в обществе положительную реакцию. Это желание — само по себе большая ошибка. Общественное мнение — зло. Общественное мнение уничтожило в зародыше миллионы инициатив и крутых начинаний. Пока вы боитесь общественного мнения и оглядываетесь на других — всё, что вы делаете, будет несовершенным. Говорят, что со своим уставом в чужой монастырь не ходят. Но для того, чтобы найти этот монастырь — нужно сначала научиться ходить. И сделать это можно только самостоятельно. Нужно сделать шаг. А потом ещё один. И идти.

«Ваша миссия — изменить мир к лучшему, а как вы это сделаете — решаете только вы»

Критики — это наше всё. Это вечно сомневающиеся во всем «реалисты», высмеивающие и ставящие под сомнение любую инициативу: покрасил забор — никто не оценит, запустил проект — идея говно, вкрутил лампочку в подъезде — с жиру бесится, подал стакан воды — отравить хочет. Не дай бог вам допустить ошибку, сбиться или закашляться — будете прокляты и преданы анафеме. Критики всегда начеку и во всем видят заговор. Все их жизненные старания направлены исключительно на поиск грязного белья в чужих корзинах. Сидят на диване в трусах, но всем недовольны. В жопе, но возражают.

Читайте по теме:
Никогда не поздно: топ-3 миллиардера, которые ворвались в бизнес только после 40 лет

В топку критиков. Не замечайте их. Берегите свою карму. Никто не совершенен, и уж тем более тот, кто вас критикует. И если вы будете постоянно оглядываться на других — то обязательно споткнетесь и разобьете лицо. Поэтому просто делайте своё дело. Вы — это только вы. Личность со своим видением мира, своими пристрастиями и мнением. И ваше мнение может отличаться от мнения окружающих. Вы не должны всем нравиться. Ваша миссия — изменить мир к лучшему, а как вы это сделаете — решаете только вы. И даже если в итоге ваш проект оценят только ваши дети — этого достаточно. Всем не угодишь и нет смысла об этом переживать. «Этот проект сделал мой папа. Или мама» — скажут они. Вот это — главное. Всё остальное — собачий лай.

Читать дальше
Реклама

Trending

Все материалы сайта и журнала PROMAN Ukraine защищены украинскими и международными законами о соблюдении авторских прав. Любое использование материалов журнала возможно лишь после согласования с редакцией. При использовании материалов с сайта proman.com.ua прямая открытая гиперссылка на ресурс не ниже второго абзаца текста обязательна