Connect with us

Персоны

Як 16-річному українцеві вдалося заснувати стартап на півмільйона доларів

Опубликовано

,

У 15 Павла Кузнєцова вигнали зі школи. А вже через рік він став співзасновником стартапу Preenster, який спочатку залучив 15 тисяч доларів інвестицій в Україні, а потім 500 тисяч — у США. Іще за два роки він отримав запрошення від Фундації Пітера Тіля у «Кремнієву долину» — на з’їзд успішних підприємців, яким ще немає і двадцяти, розповідає The Ukrainians.


Як закінчується дитинство

 

На початку 2000-х у Львові зростало покоління дітей, яке ще не чуло про продукцію компанії Apple чи гру Angry Birds, а також не користувалось соціальними мережами. Вони насолоджувалися життям, граючи у футбол після уроків, відвідуючи комп’ютерні клуби та дивлячись мультфільми по «Новому каналу».

У такому світі зростав і Павло Кузнєцов. Змалку він мав два хобі: малювання та баскетбол.

— Грав я майже кожен день, хоча заняття були тричі на тиждень. Я добре вчився. Перші класи взагалі вдавалися чудово. Навчався у 28-й школі, це спеціалізована німецькомовна, — розповідає хлопець.

Попри вісім уроків німецької на тиждень, він, зізнається, нічого з вивченого не запам’ятав. Все більше захоплювався баскетболом.

Коли Павлу на 12-ий день народження подарували фотокамеру, його енергія перейшла в іще одне, визначальне для його життя русло.

— У мене нагород найбільше за фотографії. Хоча що ти можеш знімати у 12-13 років? Це була якась макрозйомка, якісь портрети. Нічого особливого, — пригадує Павло.

За рік до того його батько почав працювати у Росії. Він був родом з Тули, і там ще жила його мама — бабуся Павла. Тому вибір місця праці не був непередбачуваним.

Чоловік перебрався до Москви, де займався логістикою в одній із великих компаній. Через насичений графік до Львова приїжджав лише раз на два місяці. Кожної п’ятниці родина зідзвонювалась, але одного разу дзвінок не пролунав.

Тривогу підсилив ще й хрещений батько Павла — він тоді був у Москві і теж не міг додзвонитися. У суботу хрещений з друзями поїхав на квартиру до батька Павла. Там і знайшов його мертвим — тромб у серці.

— Буквально за кілька днів з роботи звільнили мою маму. А ще наш рахунок у банку закрили — власник банку повісився, — розповідає Павло.

Його матір поїхала на похорон батька і попросила хлопця знайти роботу. Грошей у родини майже не залишилося.


По зубах за 150

 

Знайомі, яких Павло знайшов завдяки фотографуванню, порадили йому влаштуватись у нічний клуб — гроші невеликі, але стабільні: платили 150 гривень за ніч. Хлопець домовився про роботу одразу з кількома такими закладами.

О дев’ятій вечора він виходив з дому і йшов до першої локації — економив гроші на транспорті. Відпрацювавши там, перебазовувався у наступний клуб — і так до самого ранку.

— Часто потрапляв у бійки з п’яними відвідувачами закладів, яким кортіло організовувати персональні фотосесії. По-різному бувало, — пригадує хлопець.

Так він пропрацював кілька місяців. Але школи ніхто не скасовував. Уроки починалися о 8:30, тому одразу після роботи він ішов на заняття. Відсипався просто за партою. Довго це не тривало — директорка викладала у нього правознавство, яке тоді у розкладі стояло першим уроком.

— Вона була доволі жосткою жінкою. За два тижні сказала, що знає мою ситуацію, але у школі усі рівні. І вигнала мене.

Смерть батька, безгрошів’я, постійна нічна робота у просмерджених тютюном та алкоголем клубах, депресія, тягар відповідальності за сімейний бюджет, коли тобі лише 15, — відрахування у цьому списку було найменшою бідою.

За кілька днів Павла оформили на навчання до вечірньої школи.

— Я прийшов туди, звісно. Але хто там вчиться? Ті, хто у 40 років не закінчив школи або ж якісь маргінали. Подивився на усе це і вирішив: ходити туди не буду.

Так завершувалась його освіта — прийти, написати контрольну, здати якийсь проект і піти. Загалом 12 класів вечірньої школи. І поки ти доздаєш географію та біжиш на зміну у клуб, твої друзі здають документи в університет і йдуть святкувати у паб.


Ідея на півмільйона

 

У той період Павло вже мав ідею створити власний журнал. Проте друг хлопця, а потім і співзасновник стартапу Preenster Богдан Гнатковський, переконав його зосередитись на створенні сайту — це дешевше і практичніше. Так світ побачило перше українськомовне медіа про технології й рекламу — Be-sparkle.

— Ми хотіли, щоб українці могли читати новини про рекламу і технології з найкращих видань світу українською. Тому перекладали новини із The New York Times, TechCrunch та інших великих ЗМІ. У проекту була невеличка аудиторія — до сотні читачів у день. Ми ж для того, аби на сайті з’являлися оті декілька матеріалів, змушені були перечитувати до 40 текстів щодня — намагалися знайти найцікавіше. Ми не заробляли на цьому нічого, але аудиторію тримали, — розповідає Павло.

Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися
З огляду на те, що в Україні було небагато видань із таким акцентом, Be-sparkle привернув до себе увагу ІТ-індустрії України. З часом хлопців почали запрошувати на різноманітні конференції на кшталт IDCEE, iForum, Google Developers Group і т.д. Таким чином, досить швидко Павло з Богданом потрапили у «айтівську тусівку».

— Ми цим займались до часу, коли не вирішили, що хочемо більшого, — мріяли розробити власний додаток з опитуванням. У нас не було ані грошей, ані додатку. Але ми придумали презентацію, знайомий дизайнер допоміг її оформити. Це все ми відправили у бізнес-інкубатор GrowthUp. І нас прийняли!

П’ять днів поспіль в офісі українського Microsoft хлопців учили — як створювати і просувати власний продукт. Зрештою вони зрозуміли, що рухалися геть не у тому напрямку. Й пішли по пораду до керівника інкубатора Дениса Довгополова. Хлопці знали, щороку через нього проходять сотні стартапів і він прямолінійний — якщо ідея «лайно», так і скаже. Подібне спіткало і Be-sparkle.

— Але він порадив подумати про додаток для вибору одягу. Дівчата постійно тягають своїх хлопців по магазинах, під час шопінгу часто купують зайве. Треба було вирішити цю проблему.

Звісно, грошей на це їм ніхто не дав. Але вони жили цієї ідеєю — почали шукати людей, які їм безкоштовно «накодять» і розроблять дизайн.

— Часто нам отак казали: «Я senior-розробник, мені платять п’ять тисяч доларів у місяць. А шо пропонуєш ти?» Ми відповідали, що у нас немає стільки, але намагалися мотивувати ідеєю великого проекту. Із 30 людей 29 відмовлялось, але хтось один та й зацікавлювався.

Спочатку було п’ятеро розробників. Потім приєдналися ще декілька дизайнерів. Люди приходили і безкоштовно допомагали.

Так за два місяці народився Preenster. А команда вдруге потрапила у GrowthUp — тепер вони мали на руках готовий продукт. У бізнес-інкубаторі їх сприймали геть інакше.

GrowthUp навіть компенсував їм вартість участі у конференції IDCEE у Києві, що коштувало кілька тисяч — хлопці отримали виставковий стенд.

— Там ми познайомились з купою інвесторів. Але, як правило, це закінчується нічим. То ми й не дуже розраховували щось одразу отримати. Під кінець події до нас підійшов чоловік у «худі» і в «new balance» — виявилося, Андрій Логвін — засновник ModnaKasta — найбільшого fashion e-commerce сайту в Україні.

Бізнесмен запросив Павла й Богдана до свого офісу у Києві. Приймав двох шістнадцятирічних хлопців, що приїхали туди на метро, як поважних гостей — особисто провів екскурсію на кожному поверсі офісу, заварив чаю.

— У результаті він надіслав нам пропозицію на 15 тисяч доларів, — пригадує Павло Кузнєцов.

Хлопці сіли у плацкарт до Львова і не могли повірити, що їм це вдалося.

Наступного ранку вони оголосили усій команді (яка тоді налічувала одинадцять осіб), що відтепер у них є зарплати. Не по п’ять тисяч доларів, звісно, але достатньо як для старту. Навіть офіс винайняли.

Продукт швидко почав нарощувати бізнес-частину. Спочатку це був додаток-опитування для вибору одягу, потім вони розробили алгоритм, який визначав, коли людина сумнівається у виборі одягу в магазині або на сайті. Наприклад, людина скролить униз, а потім угору, або перебирає кольори.

У цей момент додаток радив клієнту провести опитування серед друзів, щоби вони допомогли у виборі. Це вони і почали продавати. Вже незабаром серед клієнтів Preenster був Adidas.

У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали
— У нас була справжня стартаперська атмосфера. Ми не вилазили з офісу: там і їли, і спали. Ми з Богданом навіть домовилися, що не будемо починати стосунки з дівчатами, бо це відволікатиме. Ми дуже рідко бачилися з друзями. Ми були сектантами своєї справи. Думаю, саме через те, що ми були схибленими на своїй компанії і займались лише нею, нам почало вдаватися.

Незважаючи на початок продажів, 15 тисяч вистачило ненадовго. Гроші закінчились, коли проект ще не встиг стати прибутковим. Але фортуна іде пакетом — успіх хлопців не залишився поза увагою. Бізнес-інкубатор GrowthUp раз у рік відправляє три свої команди (зі списку майже у 300 претендентів) у «Кремнієву долину» для навчання та розвитку. У цей список із трьох потрапив і Preenster.

— У США наш Богдан познайомився з бізнес-ангелом. Назвемо його Білом. Він ще ніколи не давав інвестицій, але працював у різних топових компаніях, як-от Oracle чи Microsoft. Він запропонував нам 500 тисяч доларів.

Звісно, команда погодилась. Хлопці орендували новий офіс, роздали людям ринкові «кодерські» зарплати і продовжили роботу.

За рік Павло та Богдан виросли від засновників сайту з аудиторією у сотню читачів до продукту на півмільйона доларів.


Борги, суд і безробіття

 

Утім, Біл зі Штатів не звик так працювати: для нього було важливо, щоб компанією керували за моделлю корпорації — аби була чітка стратегія продажів та маркетингу, рішення приймала Рада директорів, а компанією управляли не шістнадцятирічні.

Спочатку Павло та Богдан дослухались до порад. Та незабаром це переросло у більший конфлікт. Біл припинив надсилати кошти. У Preenster швидко закінчувались гроші, і поки хлопці вирішували стосунки з інвестором, люди чекали на зарплату.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається
— Ми з Богданом собі зарплат взагалі не виписували. Бувало, що брали гроші в борг у наших же працівників, — пригадує Павло.

Після кількох місяців без зарплат співробітники Preenster перестали приходити в офіс.

Павло каже, страшно через усе це переживав:

— Це був період, коли не хотілося прокидатись. Це коли ти засинаєш і тобі ніхто не пише та не дзвонить, а прокидаєшся — і у тебе купа пропущених, повідомлення у стилі «Urgent», «це не працює», «заплатіть нам, або ми вимкнемо це», «ми вимкнули це, не включимо, поки не заплатите», — пригадує Павло.

У той же час хлопцям приходить повістка до суду — вони винаймали офіс у державної структури і заборгували за місяць оренди. Чиновники одразу ж подали позов до суду.

Зрештою, тоді компанія Preenster, яка пропрацювала два роки, офіційно перестала існувати.

Богдан швидко знайшов іншу роботу. А Павло повернувся туди, звідки розпочинав.

На два тижні Павло зачинився у своїй кімнаті. Він пригадав, як два роки тому, коли іще вчився у GrowthUp в українському офісі Microsoft, запитував, чи можна потрапити до них на роботу. Саме тоді йому порадили звернутися до компанії Readdle.

— Я сів і прочитав про них усе, що міг знайти в інтернеті. А потім вирішив, що хочу працювати лише там. Написав їм листа зі своєю історією. Зі мною сконтактував Саша Тягульський, співзасновник компанії. Він мене вислухав, відповів, що все дуже цікаво, але вони не наймають інтернів і джуніорів, тому нічим не може допомогти.

Павло не здавався — телефонував Олександрові знову і знову. А паралельно завантажив усі додатки Readdle на мамин iPad і почав перебирати все, що, на його думку, можна було би покращити. Документ на 15 сторінок своїх пропозицій він відправив співзасновнику компанії.

— Він нічого не відповів, але в документі Google Docs поступово почали з’являтись коментарі. Було зрозуміло, що хтось читав документ і редагував його. Я написав Саші знову.

Product Manager-ом Павлу стати не судилось — йому знову відмовили. Проте порекомендували сконтактувати з людиною, відповідальною за маркетинг.

— Це був Денис Жаданов. Його брат заснував компанію, а сам Денис працював там із 19 років. Мені тоді теж було 19, і я думаю, що Денис, можливо, побачив себе у мені. Йому брат теж довірив займатись маркетингом у такому віці, — розмірковує хлопець.

Так він перебрався в Одесу. Деколи жив просто в офісі.

— Коли всі приходили, то я вже працював, коли йшли — я продовжував працювати, — пригадує своє життя в Одесі Павло.

У компанії він відповідав за marketing automation, за «воронку» продажів, за user experience, за експерименти з цінами та дизайном в App Store. Команда Readdle розвивала продукти з шаленою швидкістю. Коли Павло прийшов, додатки компанії мали 33 мільйони скачувань, коли пішов — цей показник досягнув уже 45 мільйонів.

— Шість продуктів дев’ятьма мовами, листи теж стількома, кожен продукт за цикл мав мати близько 20 різних мейлів. Сумарно за рік ми зробили близько 800 різних листів, які отримали майже три мільйони користувачів. І це було лише одним із моїх завдань. В Readdle я стрибнув у крижану воду. Про наші продукти дуже часто писали глобальні топові видання. Паралельно ми запускали новий продукт, тому була велика відповідальність. Я ніколи не працював із такими обсягами роботи та інформації, тому кожного дня доводилося вивчати щось нове. Денис щодня давав відгуки про мою роботу, допомагав її аналізувати і скеровував мене.

Раптом Богдан і Павло отримують незвичного листа — Пітер Тіль, перший інвестор Facebook, засновник PayPal та Palantir, який раз у рік проводить зустріч успішних молодих підприємців з усього світу, запрошує їх у «Кремнієву долину» на «Thiel Summit» як представників продукту Preenster.

— На відміну від Богдана, для мене це був перший досвід перебування у США. Тоді я побачив зсередини, як там працює бізнес. Я закохався в Нью-Йорк і у те, наскільки це активне і зайняте місто, як воно заряджає до роботи над чимось масштабним. Одразу вирішив, що хочу там жити.


Грати у вищій лізі

 

Далі Павло іде з Readdle і починає готувати портфоліо для пошуку роботи в Нью-Йорку.

— Зі мною сконтактував засновник Publicfast Віталій Малєц. Його компанія зробила продукт для маркетингу через канал лідерів думок. Технічно продукт був на дуже високому рівні. Алгоритм міг показувати популярність кожної особи в соціальних мережах на основі 32 факторів. Завдяки Publicfast представники таких брендів, як, наприклад, Samsung чи PokerStars могли знаходити для себе відомих блогерів чи зірок і співпрацювати.

Продукт добре зростав на ринку СНД, ним користувались найбільші рекламні агентства — і Віталій запропонував Павлу відповідати за маркетинг Publicfast, щоб вийти на інші ринки. Хлопців прийняли у найвідоміший B2B-акселератор Європи Startup Wise Guys, і вони провели зиму в Естонії, готуючись до запуску продукту на ринку США.

Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно

— Ми швидко зрозуміли, що багато продуктів-конкурентів вже мають довготривалі домовленості з агентствами, або стали занадто великими і контролюють ринок. В пошуку «вікна можливостей» на ринку Америки я запропонував спосіб монетизації Periscope через product-placement. Конкуренти мали бази лідерів думок у Facebook, Instagram, Twitter, Vine і навіть Snapchat, але до Periscope тоді ще ніхто не дійшов. Це знову відкрило нам двері агентств.

Ми почали працювати з 20th Century Fox, з агентствами в Лос-Анджелесі і Лондоні. Ідея перенесення рекламної моделі, яку усі звикли бачити в кіно, в Periscope звучала свіжо (хоча і дещо дивно). Але це викликало інтерес.

Нині Павлові 21 і він працює за контрактами. Зараз хлопець намагається потрапити у іншу гру, гру вищого рівня.

— Коли ти ставиш собі дуже амбіційну ціль і намагаєшся стрибнути вище голови, то часто мусиш працювати ночами, забувати про вихідні та займатися багатьма справами одночасно. Думаю, я став ще схибленішим на тому, чим займаюся.

Або грати у вищій лізі, або померти, — така мотивація зробила Павла тим, ким він є. І, каже він, зупинятися на досягнутому не збирається.

Здоровье

Нейробиолог о способности людей самоисцеляться: «То, что раньше считалось чудом, сейчас уже - норма»

Опубликовано

,

О том, как силой мысли можно влиять на продолжительность жизни и качество здоровья, Proman Ukraine узнал от выдающегося нейробиолога, коуча с мировым именем, автора популярных бестселлеров по версии New York Times Джо Диспензы

Согласно статистике лишь 10 % ученых исследуют особенности человеческого мозга и только 2 % из них имеют дело с такой тонкой категорией, как подсознание. Джо Диспенза, несмотря на ироничные улыбки в свой адрес, говорит о силе подсознания и возможности каждого человека изменить собственную реальность. На протяжении последних нескольких лет он исследует мозг человека в разрезе памяти и феномена силы подсознания. «То, что раньше считалось чудом, сейчас является нормой», – утверждает нейробиолог. Об этом он заявил во время своей лекции-интенсиве, прошедшей в Киеве и ставшей платформой, объединившей интеллектуальную элиту страны.

Читайте по теме:
Нейрохирург Игорь Курилец о тайнах мозга, самых сложных операциях и звездной болезни врачей

Примечательно, что Киев стал единственным городом на постсоветском пространстве, который посетил нейробиолог. А все потому, считают организаторы, что сейчас украинцы как никогда ранее открыты к изменениям и готовы работать над собой, чтобы создавать новую личностную реальность.

«Используя знания в таких дисциплинах, как генетика, нейробиология, прикладная физика, каждый из нас может стать создателем программного обеспечения собственного мозга, его пилотом и выйти за пределы своей физической реальности»

Джо Диспенза представил результаты собственных исследований, подтверждающих, что человеческое подсознание как и квантовое поле имеет бесконечные возможности. Используя знания в таких дисциплинах, как генетика, нейробиология, прикладная физика, каждый из нас может стать создателем программного обеспечения собственного мозга, его пилотом и выйти за пределы своей физической реальности.

«Человеческий мозг может за считанные дни проходить процесс трансформации, при этом каждый человек способен регулировать свое состояние и даже выработать навык «правильных» мыслей. Иными словами, с легкостью жонглировать эмоциями, меняя гнев и страх на радость и благодарность»

«Люди – это чудеса адаптации и изменений», – анонсирует нейробиолог. Его исследования, в которых приняло участие порядка 10 тыс. человек из разных стран, подтверждают, что человеческий мозг может за считанные дни проходить процесс трансформации, при этом каждый человек способен регулировать свое состояние и даже выработать навык «правильных» мыслей. Иными словами, с легкостью жонглировать эмоциями, меняя гнев и страх на радость и благодарность. Когда это происходит, человек может укрепить свою иммунную систему и повлиять на глюкокортикоидный гормон – кортизол, отвечающий за сохранение энергетических ресурсов организма. Более того, на основе навыка влияния на собственное мышление вырабатывается способность регулировать рост новых нейронов, раковых клеток и даже возможность изменить свой генетический возраст. «Обычные люди уже совершают необычные вещи!» – заявляет ученый.

Читайте по теме:
Мозг помнит боль, которой не существует – нейрохирург

В качестве примера он приводит историю одной немки, матери-одиночки, поборовшей рак на его поздней стадии развития вопреки прогнозам медиков. По прогнозам врачей, женщине было отведено не более 3 – 6 месяцев жизни. Когда стандартные методы лечения оказались бессильными, она решила взять ситуацию в свои руки, определив новое видение самой себя и перестав жаловаться на прошлое, «застревая» в деструктивных эмоциях. Иногда она теряла силы и не хотела продолжать заниматься медитацией, мешал страх, осуждение со стороны докторов и близких. Но, превосходя саму себя каждый день, она добилась трансформации собственной личности и победила болезнь. Данный опыт, по словам Джо Диспензы, подтверждают научные факты, согласно которым гены сами по себе не способны провоцировать болезни.

В 99 % случаев это происходит из-за стиля жизни, неверной линии поведения и тех сигналов, которые подает наш мозг генам, реагируя на проявления внешней среды.

Следует отметить, что началу исследований Джо Диспензы послужил его собственный трагический опыт.  После страшной автомобильной аварии единственным шансом на возвращение ученого к нормальной жизни, по мнению врачей, было скрепление поврежденных позвонков с помощью импланта. Но Диспенза решил пойти альтернативным путем и восстановиться, используя силы мысли, тем самым бросив вызов традиционной медицине. 9 месяцев ежедневных практик привели его к цели, после чего он стал первопроходцем в исследовании возможностей человеческого сознания. Чтобы перейти от сухих научных терминов и понятий, как проведенные исследования работают на практике, Джо Диспенза представил столичной публике несколько лайфхаков, способных помочь любому человеку вне зависимости от возраста, религиозных взглядов и политических убеждений выйти на принципиально новый уровень своей жизни.

Читайте по теме:
Нейробиолог рассказал, как «прошить» мозг на ошеломляющий успех

Итак, шагом № 1 на пути к трансформации сознания должно стать принятие решения – какая часть вашей жизни переходит в будущее, а какую – следует оставить в прошлом? Ответ на этот вопрос, по мнению ученого, даст медитативная практика, способная отключить человека от окружающей среды и всех внешних факторов, что, в свою очередь, позволит проанализировать деструктивные эмоции, полученные в детстве, и обрести сознательность – в мыслях, делах, убеждениях. Но здесь всё же есть возрастная ремарка: обрести эту самую сознательность гораздо проще до 35 лет, поскольку после преодоления данного возрастного рубежа будет крайне сложно побороть уже сформировавшиеся привычки, вкусы, реакции и убеждения.

Шаг № 2 – это анализ линии поведения, демонстрируемой вами каждый день. «Самая большая глупость – это делать то же самое и надеяться на другой результат», – сказал в свое время Альберт Эйнштейн. Говоря языком сегодняшних реалий, совершая ежедневный путь от постели к кофеварке, душевой кабине, рабочему кабинету, дому (с учетом изнурительного городского трафика) и обратно, наш мозг «застревает» в привычной рутине, когда всё – чувства, эмоции, реакции на происходящее – известно наперед. Предлагая мозгу альтернативные варианты решений, мы запускаем цепочку: новая линия выбора – новый опыт – новые эмоции – новые мысли.

«Предлагая мозгу альтернативные варианты решений, мы запускаем цепочку: новая линия выбора – новый опыт – новые эмоции – новые мысли»

Шаг № 3 заключается в «подключении» своего тела к эмоциям будущего. «Почувствуйте то, что хотите, уже сейчас, призывает Джо Диспенза, – и вы получите желаемое». Это реально, поскольку клетки мозга, как показывают результаты научных исследований, не отличают реальные вещи от воображаемых. Иными словами, наше серое вещество умеет ставить знак равенства между материальным миром и фантазиями (мыслями).

«Сердце организма, пребывающего в режиме созидания, бьется более ритмично, мозг становится высокоорганизованным и генерирует новую энергию»

Шаг № 4 – минимизируйте уровень стресса в повседневной жизни. Наш мозг вынужден принимать огромное количество мелких решений каждый день, и эффективность этих решений зависит от того, в каком состоянии мы пребываем – в режиме созидания или режиме выживания. Последний слишком энергозатратный для каждого из нас: когда энергия трансформируется в определенные химические реакции, организм не может этому долго противостоять, что имеет следствием ухудшение мозговой деятельности и болезненность. В свою очередь, сердце организма, пребывающего в режиме созидания, бьется более ритмично, мозг становится высокоорганизованным и генерирует новую энергию. Следовательно, нужно учиться вырабатывать навык переключения внимания от фактора стресса на другие вещи. «Куда вы концентрируете свое внимание – туда вы и направляете свою энергию», – утверждает Джо Диспенза.

Читайте по теме:
Профессор нейропсихологии о том, что происходит с мозгом и телом при нехватке сна

И, наконец, шаг № 5. На пути к достижению цели, а именно – трансформации подсознания, нейробиолог призывает не жалеть такой ценный ресурс, как время. Всего 10 минут в день регулярных тренировок мозга, по убеждению ученого, позволят вам подключиться к новому «я», оставить в прошлом весь приобретенный деструктивный опыт, стать гармоничной и счастливой личностью. «Лучший способ предусмотреть свое будущее – это создать его!» – резюмирует Джо Диспенза.

Читать дальше

Персоны

Азбука гигантов. Профессор Александр Кащенко о том, почему архитектор-философ – профессия будущего

Опубликовано

,

Принципиальное различие между профессионалом-ремесленником и профессионалом-творцом заключается в умении второго предвидеть будущее. В том, что касается архитектурного образования, Александр Кащенко заглядывает на много шагов вперед. В частности, он имеет представление о том, каким будет архитектор образца 2025 года.

Александр Владимирович Кащенко – доктор технических наук по технической эстетике, профессор, декан архитектурного факультета Киевскго национального университета строительства и архитектуры, завкафедрой рисунка и живописи. Прогрессивному педагогу с 30-летним стажем деканства претит косность в образовании. В академических кулуарах он снискал славу креативного, демократичного преподавателя. Номер его мобильного знает каждый студент. Декан – исследователь в области биодизайна – удивительного учения о формообразовании в природе и точках его соприкосновения с архитектурой. И пишет акварелью по-восточному лаконичные урбанистические пейзажи, фактор воды в которых особо значим.

Азбукой гигантов, величайшей системой видимых символов назвал архитектуру писатель Гилберт Честертон. В альма-матер украинских архитекторов овладевают этой азбукой и вырастают в гигантов своего дела благодаря стараниям педагогов, мыслящих по-новому. Таких, как Александр Кащенко, поведавший нам о…

О разнице в обучении архитекторов 30 лет назад и ныне

На минувшее тридцатилетие пришлась эволюция архитектурного образования. Связана она с переходом от типологической системы проектирования к методологической. Типологическая система в свое время работала исправно. Было возведено множество стандартных домов. Однако хромала эстетика застройки. Ныне этот урон восполняет индивидуальное проектирование. Ну а программа архитектурного образования меняется в сторону универсальности, изучения социального контекста, тонкостей общения с населением, стратегий развития общества, возможностей формулировать концепции на средний и дальний периоды.

О превращении проектировщика в зодчего

На создание новой, идеальной вузовской программы влияет изменение сущности архитектора. Проектировщик превращается в зодчего, творческую личность, руководящую в определенной мере частью общества и организующую архитектурную среду. А среда, в свою очередь, должна быть функциональной, целесообразной, экономичной, энергоэффективной, эстетически привлекательной.

Об универсальном профессионале

Мы ушли от прагматичного, ориентированного на типологический подход, преподавания. И теперь готовим универсального профи. Помимо того, что архитектор владеет базовыми знаниями о проектировании, он должен быть философом, историком, художником, экологом, знать этику профессиональной деятельности. Во время обучения постулаты этики неотъемлемы. Однако в условиях работы специалист проверяется на прочность. Когда архитектор попадает под гнет инвестора, может не пройти эту проверку. В итоге, увы, появляются здания-монстры, уродующие историческую среду.

Об архитеторе-2025

На конференции «Современное архитектурное образование», проведенной в КНУСА, во главе угла стоял вопрос «Архитектор-2025». Мы разделили функции профессионала на проектную, творчески-архитектурную, инженерную, философскую, концептуальную, исполнительную, экономическую, социальную. И резюмировали, что в канун третьего десятилетия XXI века на первый план выходят философская и социальная функции. Архитектор комплексно оценивает, целесообразно ли объект вписан в территорию? Взаимодействует ли с инфраструктурой? Связан ли стилистически с другими объектами? Как использованы новые технологии? Архитектор-философ мыслит концептуально.

О миссии          

У нашей профессии особая специфика. Плоды труда архитектора видны всем. И прекрасные, и ужасные. На разных этапах истории архитектура переживала периоды откровенного формализма. Теперь усилия по воспитанию зодчих нового поколения направлены также и на исправление ими огрехов предшественников. На профессионалов возложена миссия: гармонизировать облики городов, не допустить дилетантизма в архитектуре. Словом, стремиться к совершенству.

Читать дальше

Культура

Мир скорбит о смерти 28-летнего диджея Avicii: 5 малоизвестных фактов из биографии музыканта

Опубликовано

,

Автор:

Шведская королевская семья и премьер-министр Стефан Лёвен выразили соболезнования в связи со смертью 28-летнего шведского музыканта Avicii.

«Мы имели честь быть с ним знакомыми и восхищаться им и как художником, и как прекрасным человеком, каким он был. Он сделал нашу свадьбу незабываемой своей удивительной музыкой. Выражаем соболезнования его семье», — заявили брат наследницы престола принц Карл Филипп и его жена София.

Премьер Швеции отметил, что Avicii был «одним из лучших музыкантов Швеции», говорится в сообщении.

В пятницу, 20 апреля, пресс-секретарь известного шведского артиста и музыкального продюсера Тима Берглинга, известного под творческим именем Avicii, подтвердила его смерть.

«С глубокой печалью сообщаем, что мы потеряли Тима Берглинга, также известного как Avicii», – сообщила его агент Диана Барон, передает BBC.

Она добавила, что 28-летний музыкант найден мертвым в оманском городе Маскат 20 апреля днем по местному времени. «Его семья чувствует опустошение. Мы просим проявить уважение к их частной жизни в это трудное время», – говорится в заявлении.

«Семья опустошена, и мы просим всех уважать их, необходимо обеспечить конфиденциальность в это трудное время. Никаких дальнейших заявлений не будет», — написали в социальных сетях его близкие.

Несколько дней назад Avicii был номинирован на престижную музыкальную премию Billboard Music Award за альбом «Avicii (01)», выпущенный в прошлом году.

В прошлом Avicii страдал от панкреатита из-за чрезмерного пристрастия к алкоголю.  Из-за проблем со здоровьем он нередко отменял выступления. В 2014 году ему удалили желчный пузырь и аппендицит, из-за чего пришлось отменить мировое турне. В 2016-м Берглинг объявил, что больше гастролей не будет. Журналисты заметили, что уже тогда музыкант был в очень подавленном настроении. Он будто подводил итоги своей жизни.

«Это было невероятное путешествие. Я начал заниматься музыкой в 16. Отправился в мировое турне в 18. С того времени я втянулся на 100 %, — рассказывал Avicii в интервью 2016 года Billboard magazine. — Когда я оглядываюсь на свою жизнь, то думаю: вау, неужели я сделал это? Это было лучшее время в моей жизни, на мой взгляд. Но мне пришлось заплатить — много стрессов и внимания к моей персоне — но это лучшее путешествие в моей жизни».

Avicii – новатор в электронной музыке и один из немногих диджеев, гастролировавших с мировыми турами. По данным журнала Forbes, в 2013 году Берглинг входил в десятку самых высокооплачиваемых диджеев мира с годовым доходом в 20 млн долларов.

5 фактов из биографии Avicii, о которых мало кто знал

1.Тим Берглинг начал карьеру, сделав ремикс на музыкальную тему из видеоигры Lazy Jones, и позднее записал собственный трек «Lazy Lace», который вскоре был выпущен на Strike Recordings

2.По данным журнала Forbes, в 2013 году он входил в десятку самых высокооплачиваемых DJ мира с годовым доходом в 20 млн долларов.

3.Имя «Avici» взято из мифологии Буддизма. Когда-то один его знакомый рассказал музыканту, что в Буддийской религии «Avicii» означает один из уровней ада, а точнее – самый низкий его уровень. Вот с тех пор Avicii и решил взять себе это имя.

4.Мелодии Avicii изначально распространялись через блоги. В начале своей карьеры музыкальные блоги были отличным порталом для Avicii, как способ заявить о себе. И начинающий музыкант активно использовал форум Laidback Luke. И именно так Ash Pournour обнаружил будущего мега артиста.

5.Avicii тесно сотрудничал со знаменитым брендом Ralph Lauren. Диджей был лицом линеек «Denim” и «Supply».

По материалам: postimees.ee

Читать дальше
Реклама

Trending

Все материалы сайта и журнала PROMAN Ukraine защищены украинскими и международными законами о соблюдении авторских прав. Любое использование материалов журнала возможно лишь после согласования с редакцией. При использовании материалов с сайта proman.com.ua прямая открытая гиперссылка на ресурс не ниже второго абзаца текста обязательна