Connect with us

Персоны

Дорога в кино Андрея Халпакчи

Опубликовано

,

Один из самых известных киноведов Украины, генеральный директор международного фестиваля «Молодость» значительную часть своей жизни посвятил инженерной деятельности. Закончил Киевский автодорожный институт, аспирантуру столичного инженерно-строительного вуза, где преподавал полтора десятка лет. Согласитесь, не самый прямой путь к любимому делу. Об этом и о много другом Андрей Халпакчи рассказал нашему журналу.

О ТЕХНИЧЕСКОМ ОБРАЗОВАНИИ

Что дала мне профессия инженера? Это был достаточно полезный опыт. В советские времена техническое образование было достаточно фундаментальным, в отличие от гуманитарного. А длительная практика преподавательской деятельности дала достаточной свободы в работе с аудиторией. Читал лекции архитекторам, меня слушали 150 человек. И сегодня нет проблемы выхода на публику, что для многих есть камнем преткновения.

Итак, поступление в автодорожный институт в 1967 году не было моим желанием. Но школьная подготовка по точным предметам была достаточно высокая, 10 класс закончил с серебряной медалью. По математике и физике имел награды на олимпиадах, к тому же учителя с первого класса считали, что я буду инженером. Однако я мечтал о кино, о режиссуре. Поступал в наш театральный институт – тогда нельзя было сразу идти на режиссера. Пройти конкурс не получилось. Выбор же другой гуманитарной профессии в советское время был сложен. Заниматься историей КПСС не хотелось.

В принципе, нравилась журналистика. Но отец мне сказал: «Кто хочет быть проституткой, идет на панель. Это более честно, чем заниматься в советской стране журналистикой». Ведь система, о которой сегодня многие ностальгируют, была ужасной. Мечта детства и юности откладывалась, ее удалось реализовать лишь во времена перестройки, когда мы организовали киноклуб в кинотеатре «Зоряный». Это стало второй профессией. А уже перед независимостью Украины в одночасье я решил покинуть строительный институт, приняв предложение Юрия Герасимовича Ильенко возглавить отдел в «Укркинофонде». Потом уже была «Молодость».

О ТРАНСФОРМАЦИИ ЛОЗУНГА

В детстве я был ребенком, которому в принципе все легко давалось, поэтому увлечений было много, в том числе и творческих. Правда, однажды из-за одного творческого решения меня чуть из школы не выгнали. Во втором классе я написал в стенгазете «Интеллигенты всех стран, соединяйтесь!», переделал известный коммунистический лозунг «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!». Было много шума. Оказывается, пролетариям можно объединяться, а интеллигентам – нет. Интересно, что в свое время в аналогичную ситуацию попал писатель Константин Паустовский, который в 20-е годы прошлого века редактировал в Одессе газету и тоже трансформировал девиз, заменив «пролетариев» на «моряков». Тогда к нему пришли люди в кожаных тужурках и популярно объяснили, что так делать нельзя. Хорошо, что не посадили. Во втором классе этих воспоминаний Паустовского я еще не читал, иначе бы извлек урок из чужого опыта.

В общем, в школе увлечений было много. Посещал математический кружок, постоянно участвовал в различных Олимпиадах – по географии, английскому языку и другим предметам. Было личное актерское участие в самодеятельном театре. Конечно же, много читал. И, естественно, ходил в кинотеатры.

О ПЕРВЫХ ВПЕЧАТЛЕНИЯХ

Мои родители очень любили кино, часто меня брали на просмотр картин, причем серьезных, взрослых. Помню, мамина приятельница возмущалась, как можно десятилетнего ребенка вести на фильм «Десять заповедей». Но правильно говорят, что первое впечатление – самое яркое. Помню, мне было три с половиной года, отец повел меня в кинотеатр «Киев», билеты были приобретены заранее. Тогда в зал проходили через нижнее фойе, где располагалось кафе, играл джазовый оркестр, пела солистка в красном платье. А показывали диснеевские мультфильмы «Бэмби» и «Белоснежка и семь гномов». Эти красочные картины сделали поход в кино чем-то особенным.

Вообще, в посещении кинотеатра есть особая магия. Поэтому мы в рамках нашего фестиваля делаем программу «Кино для детей». Я столкнулся с тем, что сегодня дети из богатых семей не очень знакомы с кинотеатром. Помню, маленькая девочка после сеанса восторженно говорила по телефону: «Папа, здесь такой большой экран!» Когда ты приходишь в кинозал и реагируешь на происходящее на экране вместе с окружающими, то рождается определенный элемент киноискусства, интерактивная связь между экранным героем и зрителем. В домашней обстановке такое невозможно.

Большое кино пришло где-то в возрасте 13-14 лет. И это было связано с фильмами, которые и сегодня для меня остаются вершинами. Это – «Земляничная поляна» Ингмара Бергмана. Я не все понял в этой взрослой картине, но то, что понял, совершенно перевернуло мое сознание. Сама форма подачи – взгляд старого человека, его погружение в молодые годы, детство – это было очень интересно. В 1965 году посмотрел работу Сергея Параджанова «Тени забытых предков». Очень впечатлили его краски. В том же году посмотрел «Иваново детство» Андрея Тарковского. Самым большим наказанием для меня был запрет на поход в кино. Просто мука настоящая. Однажды за какой-то проступок родители отлучили меня от мира кино на целых две недели!

ОБ УКРАИНСКОМ ПОЭТИЧЕСКОМ КИНО

Считаю, что термин «украинское поэтическое кино» имеет полное право на существование. Пионером, конечно же, был Александр Довженко, величайший режиссер мирового уровня. Затем была «вспышка» творчества Сергея Параджанова, Юрия Ильенко… Другое дело, что некоторые картины незаслуженно относят к этому направлению.

Еще странно видеть, как в наше время современные режиссеры пытаются вернуться в ту эпоху. Я им говорю: «Какой сейчас год на дворе? Сколько можно эксплуатировать это направление?» Это уже не наследование, а клише. А шаблоны в какой-то период отмирают. Сейчас нельзя снимкать так, как в 1960-1970-х или так, как это делал Довженко.

О НАШИХ ТРАДИЦИЯХ

Утверждать, что украинское кино сегодня живет полноценной жизнью, – это будет очень большое преувеличение. Да и в советский период оно не достигло расцвета. Это были причины, тот же строгий партийный контроль, более строгий, чем в других республиках. В Москве всегда боялись нашего «западничества». Даже польские фильмы, которые шли в кинотеатрах в столице СССР, в Киеве демонстрировались далеко не все. Например, картина «Пепел и алмаз» Анджея Вайды у нас показали лет на 10 позже. И такое было во многих сферах украинской культуры – театре, живописи.

Да, были отдельные вспышки, и то – нашим творцам приходилось отстивать свои позиции с боем. Скандал с картиной «Тени забытых предков», после чего последовал ряд арестов представителей украинской интеллигенции. А фильм «Граница без страха» Юрия Ильенко вышел уже сразу как «полочный», его публика увидела только во время перестройки.

В основном же студия имени Александра Довженко выпускали по большей части фильмы, мягко говоря, не самого высокого качества. Директоры курортных кинотеатров говорили: «Если нам привозят французскую или американскую ленту, мы обязательно указываем «гражданство» фильма. Потому что в этом случае касса обеспечена. А вот словосочетание «производство киностудии Довженко» на афише писать нельзя – зритель не пойдет».

Были и классные работы. Тогда появилось интересное кино Киры Муратовой, Романа Балаяна… Однако это, как я уже сказал, были единичные случаи. И после распада СССР создавать «с нуля» нормальное украинское кино было очень сложно. Из-за материальных проблем конца 1980-х выпало целое поколение, которые заявили о себе, но дальше не имели возможности работать и расти.

О ПЕРСПЕКТИВАХ ФЕСТИВАЛЯ

Был период, когда в кокурсной программе «Молодости» были исключительно иностранные работы. Приходили прекрасные фильмы из пражской и лондонской киношкол. Нас упрекали: «Почему не показываете украинские картины?» Я отвечал: «Это была бы медвежья услуга, потому что наши работы резко контрастировали с иностранным творчеством. Причем, как вы понимаете, не в лучшую сторону». Однако в последние пять-шесть лет появилась свежая струя. Молодые режиссеры научились говорить, что близко им. Можно констатировать появление свободного голоса.

Фестиваль меняется. Он отражает ситуацию в стране с кинематографом. Однако только лишь благодаря таким мероприятиям отрасль не возродить. Когда наши коллеги заявляют, что кинофестиваль в Одессе через четыре года быдет равен Каннам, профессионалы воспринимают такие высказывания как абсурдные. Почем Каннский фестиваль такой авторитетный? Да потому что во Франции снимают по 300 фильмов в год, работает мощная киноиндустрия. Поэтому слепо копировать размах и масштаб мероприятия нельзя, не впишется оно в нынешнюю украинскую действительность.

Надо правильно соизмерять свои силы. Увеличивая программу «Молодости» в последние годы, мы пришли к выводу: даже если мы проведем показы в 100 кинотеатрах Киева, общее количество зрителей все равно будет приблизительно одинаковым. Потому что нет большой потребности у нашей публики в кино, которое мы демонстрируем на нашем фестивале. Работа со зрителем в последние 20 лет в Украине не велась, как это делается в той же Франции, в Польше: люди смотрят интернет-кино, много программ, посвященных кино на телевидении, есть специализированные печатные издания. Киноискусство изучается даже в. У нас, к сожалению, этого нет. Стрелять с пушки по воробьям нет смысла.

Мы делаем то, что нам по плечу. Кроме собственно самих фильмов, на «Молодости» организовываем ряд интересных мастер-классов, в том числе и для детей. Ближайший фестиваль пройдет с 25 октября по 2 ноября в Киеве. Думаю, своего зрителя мы не разочаруем.

 

Персоны

Одержимий технологіями: Степан Веселовський про інформаційне майбутнє, еміграцію та чиновників-хіпстерів

Опубликовано

,

Що вам спадає на думку, коли ви чуєте про Львів – чудові архітектурні пам’ятки, кава, привітні люди? Мабуть, саме такі асоціації виникають у кожного з нас. Однак, місто Лева може похизуватися не лише  своєрідною атмосферою та розвиненою туристичною складовою, а й створенням осередку для розвитку сучасних технологій. Таким осередком став Львівський IT Кластер, який згуртовує навколо себе найуспішніші міжнародні та українські технологічні компанії, що спільно з профільними університетами та міською владою розвивають IT галузь. Proman Ukraine вдалось поспілкуватись з CEO Кластера Степаном Веселовським, день якого розписаний буквально по хвилинах, і дізнатися про зміни у бізнес середовищі країни й про те, яке технологічне майбутнє на нас чекає. Виявилось, що Степан пересувається Львовом на самокаті, знає чиновників-хіпстерів й не розмежовує реальний та віртуальний світи. Читайте далі. Буде — цікаво.

 

— Степане, якось ви сказали, що однією ногою знаходитесь в IT, а іншою — у процесі розвитку міста Львова. Розумію, що ви працюєте у сфері інтелектуальної власності, обіймаючи посаду CEO Львівського IT Кластеру, та чим конкретно займаєтесь? Ким себе вважаєте – аналітиком, девелопером, підприємцем…?

— З одного боку, я працюю в IT індустрії, з іншого — Львівський IT-Кластер не є IT компанією. Це організація, створена для підтримки бізнесу у даній сфері. Тож, так чи інакше, я долучений до цієї індустрії. Кластер займається і будівельними проектами. Та чи можу я назвати себе девелопером? Напевно, що ні. Адже будівельна діяльність Кластеру орієнтована виключно на задоволення потреб галузі, не носить системний характер. Ми створюємо проекти з високою доданою вартістю та шукаємо шляхи і моделі їх реалізації. Дійсно, у своїй діяльності я балансую між розвитком Львова, підприємництвом та сферою інтелектуальної власності.

— Цифри, оприлюднені на сайті Львівського IT Кластера, вражають: один ІТ-спеціаліст у Львові створює 3,37 робочих місць в інших сферах, а загальна кількість зайнятих у Львові завдяки ІТ індустрії — майже 14% всього працюючого населення міста. Тобто завдяки ІТ-фіхівцям росте і економіка міста. Що було б з економікою Львова, якби не Кластер?

— Якщо уявити, що Львівської IT індустрії не стало, чи обставини склалися таким чином, що індустрія не може розвиватись, то від цього постраждала б велика кількість мешканців міста. Варто звернути увагу на те, що зазначені 14% працюючого населення Львова – це одноосібно люди. Але ж за ними стоять цілі сім’ї. Ситуація, за якої члени сім’ї втрачають роботу (як в IT індустрії, так і у сфері, створеній завдяки IT), могла б вилитись у велику соціальну кризу Львова. Та я переконаний, що змодельована ситуація – чисто гіпотетична, і в реалі вона неможлива. Адже тільки дурні стріляють собі в ногу, в нашому місті таких немає (Сміється, — прим. авт.).

До речі, саме ІT галузь є бюджетоутворюючою галуззю Львова. Крім того, ця галузь – експортоорієнтована й, відповідно, у меншій мірі залежить від внутрішніх чинників ризику. Все, що треба зробити місту – створити комфортні умови для того, аби люди, зайняті у цій індустрії, і підприємці, котрі створюють IT компанії, приїжджали до Львова та працювали на користь міста.

«Ми вирішили бути не пасивним спостерігачем змін, які відбуваються у інфраструктурі Львова, а очолити ці процеси».

— Якщо говорити про ресурси та інфраструктуру Львова, то на разі львівська IT індустрія в більшій мірі споживає чи створює їх?

— До 2015-2016 року Львівська IT індустрія більше споживала місцевих ресурсів, ніж створювала. Після зазначеного періоду ситуація змінилась: питання інфраструктурної складової стало одним з ключових для розвитку самої IT індустрії. Провівши певні дослідження, ми зрозуміли, що якщо не будемо працювати над розвитком інфраструктури міста, то не витримаємо ні внутрішньо української, ні європейської конкуренції. Тому ми вирішили бути не пасивним спостерігачем змін, які відбуваються у інфраструктурі Львова, а очолити ці процеси. Зрозумівши, що ринок нерухомості – нерозвинений, що немає підприємців, які не просто будують житло у стандартному його форматі, а вміють втілювати в життя цільові проекти, ми почали співпрацю з місцевою владою, домоглися, аби питання створення додаткових квадратних метрів для працівників галузі було включено до порядку денного сесії міської ради. Через проект Innovation District IT Park ми показали інвесторам, що Львів може стати тим ринком, на який вони давно чекали.

— Яка стратегія, на вашу думку, більш успішна для розвитку Львова і IT  галузі в цілому – залучення якомога більшої кількості міжнародних компаній до Кластера, чи розвиток і ріст українських компаній?

— Звичайно, ані місто, ані Кластер, ані будь-яка інша локація не може і не повинна бути закритою, унеможливлювати вхід на ринок іноземних компаній. Крім того, залучення міжнародних компаній приводить в місцеву IT індустрію відомі бренди галузі, є корисним для розвитку маркетингової складової. Однак, робити ставку виключно на залучення компаній з-за кордону – це програшний сценарій, адже в перспективі це вб’є місцевий український галузевий бізнес. Тож має бути дотриманий розумний баланс: дозовано запрошувати іноземні компанії й у той же час заохочувати українські компанії створювати інноваційний продукт.

«Зараз вхід на ринок міжнародних компаній не створює жодних проблем, не викликає страх у українських компаній, навпаки – стимулює їх рости й розвиватись»

До речі, у 2008-2010 роках вітчизняні компанії у страшних снах уявляли собі вхід на місцевий ринок міжнародних компаній, бо елементарно боялись не витримати конкуренцію. Чому? Бо ринок людського капіталу був погано розвинений, кількість зайнятих в індустрії людей складала приблизно 5-6 тисяч (наразі ця цифра досягає 20 тис.), не було великої кількості малого і середнього бізнесу. Тож, побоювання були цілком зрозумілими. Зараз же вхід на ринок міжнародних компаній не створює жодних проблем, не викликає страх у українських компаній, навпаки – стимулює їх рости й розвиватись.

«Львів є першопрохідцем розвитку галузі в країні, а люди, задіяні у цьому процесі, діяли активно, швидко та злагоджено. Завдяки цьому вдалось виграти конкуренцію всередині країни»

— Практика впровадження Кластерів в Україні не нова. Активними є Кластери у Харкові, Одесі, Миколаєві та інших українських містах. За рахунок чого Львівському IT Кластеру вдається утримувати лідируючі позиції на поприщі розвитку місцевих IT спільнот?

— Ключовим в досягненні й утриманні лідируючих позицій є прийняття Львовом вольового рішення розвивати IT галузь, робити це централізовано. Розроблена у 2008 році стратегія конкурентоспроможності викарбувалась у головах всіх людей, котрі живуть в місці. Ця стратегія стала своєрідним трактатом порозуміння між бізнесом, міськими чиновниками і представниками освітньої галузі. Усі дійшли згоди, що необхідно розвивати індустрію, бо від цього буде тільки виграш – як у короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі. Розроблену ідею ніхто не ставить і – я впевнений — не поставить під сумнів.

Львів є першопрохідцем розвитку галузі в країні, а люди, задіяні у цьому процесі, діяли активно, швидко та злагоджено. Завдяки цьому вдалось виграти конкуренцію всередині країни.

«У Львові дуже рідко можна зустріти «класичного» чиновника. В місті працюють такі собі чиновники-хіпстери: вони відкриті до ідей, вони мислять прогресивно й здатні критично оцінювати ситуацію»

— Думаю, ви погодитесь, що чиновники та прогресивна молодь часто мислять різними категоріями. Як вдалось налагодити ефективну співпрацю і комунікацію між бізнесом та владою на користь міста?

За моїми спостереженнями, у Львові дуже рідко можна зустріти «класичного» чиновника. В місті працюють такі собі чиновники-хіпстери: вони відкриті до ідей, вони мислять прогресивно й здатні критично оцінювати ситуацію. Я бачу, що з’явився свого роду муніципальний патріотизм, що до влади прийшла велика кількість людей, які хочуть своїми діями позитивно впливати на процеси, змінювати країну на краще.

На шляху налагодження ефективної комунікації виникали певні нюанси хіба що з представниками сучасних українських державних університетів. Адже там здебільшого залишився старий стиль управління. Він більш академічний, а не менеджерський. Дуже багато консерватизму – в діях, думках, бажанні щось змінювати. Тим не менш нам удалось дійти спільного знаменника, адже усі ми, львів’яни, вважаємо себе людьми вільного міста і вільних ідей.

— Свого часу ви сказали, що найбільша цінність для ІТ індустрії – це висококваліфіковані спеціалісти. Яким є середній дохід одного IT працівника у Львові?

— Медіана доходу одного ІТ-спеціаліста $1740 доларів.

— Якого стилю керівництва притримуєтесь? Чи є у вас певні принципи менеджменту?

— Використання тих чи інших принципів і методів менеджменту залежить від команди, з якою я працюю. Якщо мова йде про досвідчену команду, то практикую повне делегування повноважень. Якщо ж це робота з новичками, що  не мають досвіду, використовую мікроменеджмент.

Загалом я прихильник співпраці на основі довіри. Звичайно, кожен випадок – індивідуальний, і рівень цієї довіри залежить від конкретного проекту, залученої команди, клієнта, бенефіціара.

Люблю працювати з мультитасковими особистостями. Мені важко мати справу з людьми, які притримуються у своїй роботі консервативного підходу концентрації уваги на одному завданні. У сучасному світі, де потоки інформації величезні, вміння переключатися з task на task – необхідне.

Читайте по темі:
Программист бросил работу и построил целую IT-компанию ради общения с дочкой, больной ДЦП

— За версією DOU (спільнота програмістів, — прим. авт.), Львівська IT Arena стала кращим заходом галузі у році, що минув. Чим плануєте дивувати цього року? Які найгарячіші тренди та новинки будуть представлені на конференції?

— Конференція – це наша гордість, а відповідне визнання ми отримуємо третій рік поспіль. На жаль, не можу відкрити жодного секрету щодо новинок і трендів, про які ви питаєте, адже ця інформація, відповідно до договірних умов, не має бути розголошеною. Принаймні до 1 березня. Але з упевненістю можу сказати, що ми знову здивуємо відвідувачів (Посміхається, — прим. авт.).

«На найближчі п’ять років ставимо перед собою досить високі цілі – прагнемо зробити IT Arena найбільшою технологічною подією Східної Європи»

Ми плануємо робити конференцію більш масштабною. Приміром, цього року до програми заходу додано стартап-стрім, буде реалізований також Startup Competition (конкурс, — прим. авт.). Очікується багато цікавих спікерів з-за кордону, які представлятимуть топові світові компанії. Звичайно, не обійдеться і без вечірок та фестивалю електронної музики Futureland Festival.

На найближчі п’ять років ставимо перед собою досить високі цілі – прагнемо зробити IT Arena найбільшою технологічною подією Східної Європи.

«На теренах Східної Європи я поки що не бачу якихось проектів, які могли б глобально змінити світ»

— Які українські стартами та винаходи, за вашими спостереженнями, на разі найкрутіші та найпрогресивніші?

— Знаєте, дуже важко вразити людину, яка щодня слідкує за розвитком технологій та здійснює моніторинг подій, котрі відбуваються в IT галузі. Ані в минулому, ані в цьому році не було таких українських стартапів та винаходів, які б змусили мене сказати «Wow!». Тому моя відповідь на питання буде досить стриманою: на теренах Східної Європи я поки що не бачу якихось проектів, які могли б глобально змінити світ. Більшість стартапів, які виникають в Україні, — це спроби щось змінити в побуті людей. При чому незначною мірою.

На жаль, ми не можемо похвалитися геніальними підприємцями типу Ілона Маска, які беруться за індустрію та докорінно її змінюють. Та я переконаний, що у нас все попереду.

— «Я люблю це покоління next, за їх романтизм. Вони чоткі, модні, спортивні і успішні. Немає не успішних міленіалів, бо немає стандартів успіху у мережевому світі. Кожен визначає свій успіх самостійно», — таким дописом ви поділилися зі своєю онлайн-аудиторією на сторінці у соціальній мережі. А у чому вбачаєте свій власний успіх та хто із покоління міленіалів вас надихає?

— Я надихаюсь не так людьми, як їх вчинками та ідеями. Адже люди мають властивість змінюватись, і такі зміни можуть розчаровувати. Тож я намагаюсь ситуативно запозичати усе найкраще від особистостей, якими цікавлюсь: слідкую за їх кейсами, новинами та прийнятими рішеннями. Таких людей приблизно зо два десятки, але конкретні прізвища називати не буду, бо сьогодні це – одні люди, а завтра – зовсім інші.

У мене все гаразд із самооцінкою, але успішною людиною я себе не вважаю. Можливо, коли приходжу на зустріч випускників, відчуття успішності виникає, але коли організовую тематичні конференції і залучаю цікавих особистостей з цілого світу до участі в них, — розумію, що до успішності мені ще дуже далеко (Сміється, — прим. авт.). Загалом, така категорія як успішність залежить від масштабу мислення людини.

Читайте по темі:
Цифровая жизнь после смерти: технологии, которые смогут сохранять личность в digital-форме

— Степане, чи любите ви планувати та будувати прогнози на майбутнє? Давайте уявімо IT галузь України років через п’ять… Якою вона буде?

— Я настільки нудна людина, що спланував усе своє життя наперед ще у школі. (Сміється, — прим. авт.). Спланував освіту, рік закінчення університету й одруження. Я навіть спланував, коли саме народиться моя перша дитина. Більше того – ледь не на 10 років уперед продумав питання отримання доходів, і цими фінансовими планами користуюся до сих пір.

Що стосується IT індустрії (не тільки української, а й світової), то на неї чекає масштабна трансформація. І у найближчі 10 років вона не закінчиться. Нові виклики та ідеї будуть пришвидшувати розвиток галузі. Якщо, приміром, в недалекому минулому актуальність IT технології могла тривати рік, то на разі це – півроку або квартал. Незабаром прийде час, коли актуальність технологій триватиме місяць.

Додам трохи цифр. За даними Європейської комісії (вищий орган виконавчої влади ЄС, — Прим. Авт.), у Євросоюзі до 2020-го року буде відкрито 900 тисяч вакансій у сфері високих інформаційних технологій, які потребуватимуть людського капіталу. Уявляєте, це багатомільярдний ринок праці, який не відбудеться, через те, що не буде фахівців! Тому нас чекають надзвичайно цікаві часи (посміхається, — прим. авт.). Та я думаю, що Україна від цього максимально виграє, а зміна підходів в освіті дозволить нам стати країною №1 в Європі за кількістю людського капіталу, зайнятого у галузі IT технологій. На разі кількість людей в Україні, які працюють в індустрії, сягає приблизно 120 тисяч. А прагнути потрібно до мільйонної позначки.

— Останнім часом міжнародні фінансові ринки переживають справжній криптобум. Як гадаєте, така тенденція буде зберігатися і надалі? Фінансове майбутнє – за криптовалютами?

— Коли тема криптовалют стала актуальною, я намагався в ній розібратися. Спілкувався з багатьма друзями, які задіяні у фінансовому і банківському секторах, технологічному бізнесі. Почувши від них достатньо стримані позиції відносно майбутнього криптовалют, я для себе зробив висновок, що такі валюти – це зростаюча бульбашка. Можливо, коли ринок криптовалют буде певним чином стандартизований і врегульований, з’являться зрозумілі і прозорі правил гри. На разі ж важко робити будь-які адекватні прогнози, адже це все більше схоже на лотерею.

— Після робочої поїздки до Польщі ви зазначили, що у цій державі працює надзвичайно багато українців. Займаючи низько кваліфіковані посади, вони заробляють до 25 тис грн. на місяць. Натомість, львівські заводи пропонують таким працівникам щонайбільше 7 тис грн. місячної зарплатні. Як повернути українців на Батьківщину?Чи реально це?

— Нещодавно мені на очі потрапили дані одного аналітичного звіту, згідно з якими населення нашої держави складає 30 мільйонів людей. Тобто за кілька останніх років ми збідніли на 18 мільйонів! В цій цифрі «лежить» і населення, яке ми втратили внаслідок трудової міграції. Це, безумовно, проблема. Україна раптом, у вимірі людського капіталу, стала менша за Польщу. Яким чином повернути людей? В першу чергу слід орієнтуватись на залучення інвестицій у перспективні сфери економіки, на гідні зарплати. Погодьтеся, якщо людина працює водієм Uber у Гданську і отримує зарплату у 2-3 рази вищу, ніж отримувала б в Україні на якомусь заводі, навряд чи вона повернеться.

— А як вирішити проблему еміграції висококваліфікованих кадрів? Зокрема, в IT галузі…

— В IT галузі, до речі, ситуація набагато краща, ніж в інших. Зокрема, якщо говорити про Львів, то ми не  тільки подолали ризики трудової міграції інженерів за кордон, а й отримали позитивний приріст: до Львова приїжджають висококваліфіковані працівники з інших міст, та навіть повертаються мігранти з Польщі. Адже заробітна плата IT фахівців в Україні та Польщі однакова, а подекуди навіть і більша (мається на увазі рівень зарплат програмістів у Львові, — прим. авт.). Який сенс людині залишатися в країні з високою вартістю життя, сплачувати величезні податки, якщо можна повернутись в Україну, отримувати аналогічну зарплатню і при цьому нести набагато менші витрати?

Тож, резюмуючи, скажу: вирішити проблему еміграції висококваліфікованих кадрів можна в першу чергу завдяки гідним зарплатам. Звичайно, є ще питання стосовно якості життя, прозорості правил гри на ринку. Але це вже зовсім інші категорії.

— До речі, саме про Львів кажуть як про місто з найвищим рівнем якості освіти в Україні. А до яких ВНЗ ви б порадили вступати українським випускникам? Який IT факультет у країні вважаєте найсильнішим?

— Впродовж останніх трьох років у Львові було створено 6 нових навчальних програм технологічного напрямку. Цим не може похизуватись жодне інше українське місто. Виділити один ВНЗ та один факультет не можу, озвучу кілька, на мій погляд, достойних варіантів. Раджу українським випускникам звернути увагу на:

— Computer Science Українського католицького університету;

— бакалаврські програми «Інтернет речей» та «Системи штучного інтелекту» Національного університету «Львівська політехніка»;

-Data Science&Intelligent Systems на факультеті електроніки Львівського національного університету імені Івана Франка.

-А також дві програми Data Science та Computer Science — факультет прикладної математики та інформатики

— Існує тренд, нібито сучасні інформаційні технології (у великій кількості) негативно впливають на якість роботи людини та її продуктивність, заважають зосередитись. Скільки часу кожного дня ви проводите за комп’ютерними гаджетами? Як не втратити зв’язок між реальним та віртуальним світом?

— Я не розділяю реальний та віртуальний світ, це все – одне ціле, а гаджетами користуюсь у режимі нон-стоп. Використання інформаційних технологій дає нам свободу, можливість бути присутнім у багатьох місцях одночасно, спілкуватись з людьми з різних куточків світу. Потрібно до цього призвичаїтись і використовувати технологічні можливості по максимуму. Ні в якому разі не варто відмежувати себе від сучасних IT технологій, так чинять лише люди з консервативним типом мислення, цим самим позбавляючи себе цієї технологічної переваги.

Читайте по темі:
Забудьте про IQ, в майбутньому буде важливий лише цифровий інтелект

— Як зацікавити школярів не просто грати у комп’ютерні ігри, а вивчати сучасні інформаційні технології?

— У комп’ютерні ігри грають всі, я і сам досі ними бавлюсь (Сміється, — прим. авт.). Інша справа – це дотримання розумного балансу між розвагами та корисним ефектом від таких ігр. Думаю, що сучасних дітей треба віддавати на  спеціалізовані курси – робототехніки, програмування, веб дизайну тощо. Аби діти вчились використовувати сучасні технологічні можливості таким чином, щоб в подальшому мати технологічну перевагу над іншими людьми.

«До кола друзів допускаю людей, яких вважаю розумними»

— Розкажіть про свій lifestyle: як починається ваш типовий день, чим захоплюєтесь, кого допускаєте до кола друзів?

— Кожен мій день починається зі спорту. Це фітнес, басейн, теніс. Прокидаюсь достатньо рано, о 6:00-6:30. Робочі дні – дуже насичені: зустрічі, skype конференції, закордонні поїздки… Раніше працював і у вихідні, але в цьому році прийняв для себе рішення, що суботній та недільний час буду присвячувати спілкуванню зі своєю сім’єю. До кола друзів допускаю людей, яких вважаю розумними. Від яких можна почути щось цікаве, чомусь повчитися. Дружу з тими, з ким співпадають життєві інтереси та цінності.

Слідкую за харчуванням, можна сказати, є навіть фанатиком здорового харчування, дотримуюсь веганської дієти. Часто подорожую Україною, мені подобається відкривати для себе нові її куточки. Обожнюю спілкуватися з цікавими особистостями, особливо із кола підприємців.

— До речі, у минулому році ви пройшли нелегкий шлях схуднення зі 110 до 83 кілограмів. Чим було продиктоване таке рішення та як воно змінило ваше життя?

— Через власний зовнішній вигляд ніколи не комплексував, адже розумію, що це не головне. Просто влітку минулого року прийняв рішення, що хочу бути здоровішим, змінитись візуально. Таке рішення виникло після спілкування з одним моїм знайомим, котрий є прихильником здорового способу життя, дотримується веганської дієти. Так от на моє питання «Навіщо ти це робиш?» він відповів, що хоче почувати себе у 60 років так само добре, як і у 30. Я задумався… Зрештою, треба планувати не тільки власну освіту, кар’єру і фінанси, а й фізичний стан здоров’я.

Після схуднення моє життя не змінилось кардинально, просто став відчувати себе більш упевнено.

— У якій сім’ї ви виросли?

— Я народився у невеличкому селі Баранівці Самбірського району Львівської області (орієнтовна кількість мешканців села складає 700 осіб, — прим. авт.). Моя мама працює вчителем української мови в школі, а тато – інженером на підприємстві. Молодша сестра займається власним бізнесом, у fashion індустрії.

Читайте по темі:
Украинский IT-гений Дмитрий Дубилет надеется жить вечно благодаря искусственному интеллекту

— Знаю, що інколи ви пересуваєтесь Львовом на самокаті.  Це своєрідний прояв свободи, піклування про навколишнє середовище міста?

— Ідеологічного підґрунтя немає, це просто зручно, швидко і комфортно. Ураховуючи, що моя робота не вимагає дотримання ділового дрес-коду, можу дозволити собі пересування на самокаті. Він завжди у мене в багажнику автомобіля і, доїжджаючи до центральної частини міста, дістаю цей вид транспорту і насолоджуюсь вільним від заторів пересуванням Львовом.

— На своїй сторінці у Facebook ви зазначили, що робота теперішнього покоління матиме безпосередній вплив на сучасних дітей. Що б ви хотіли залишити у спадок своїй доньці?

— Я би хотів передати своїй доньці власні знання і набутий досвід. Не знаю, як складеться життя надалі, можливо, я стану більш сентиментальний, але на разі мені б хотілося, щоб донька сама собі прокладала шлях у майбутнє. Я не хочу працювати на те, щоб забезпечувати свою дорослу дитину.

Переконаний, що дітям потрібно допомагати з освітою, стати для них підтримкою, ментором. Але аж ніяк не забезпечувати дітей фінансово, щоб не викривляти їх уявлення про те, як все працює в реальному світі.

Читать дальше

Персоны

Илья Кенигштейн: "Даже если в итоге ваш проект оценят только ваши дети - этого достаточно!"

Опубликовано

,

Автор:

Во время диалогов с успешными украинцами из Силиконовой долины, Proman Ukraine от многих из них узнал о важном отличии местного сообщества от украинцев – там услышав о новой идее, пытаются помочь, а у нас – отговорить реализовывать.

Известный украинский IT-бизнесмен, сооснователь креативного пространства Creative Quarter Илья Кенигштейн рассказал об этом «феномене» детальнее на своей страничке в Фейсбуке.

Уже писал и ещё раз напишу. И буду повторять, пока живой. Человек формируется в социуме. Социум формирует общественное мнение. Чем маргинальней социум, тем полярней общественное мнение. Особенно когда это касается чужих неудач. Или побед.

Читайте по теме:
Миллениалы станут самым богатым поколением в истории мира – экономист

Вы ошибаетесь. Они ошибаются. Все ошибаются. Но почему-то самые дурацкие ошибки связаны с желанием вызвать в обществе положительную реакцию. Это желание — само по себе большая ошибка. Общественное мнение — зло. Общественное мнение уничтожило в зародыше миллионы инициатив и крутых начинаний. Пока вы боитесь общественного мнения и оглядываетесь на других — всё, что вы делаете, будет несовершенным. Говорят, что со своим уставом в чужой монастырь не ходят. Но для того, чтобы найти этот монастырь — нужно сначала научиться ходить. И сделать это можно только самостоятельно. Нужно сделать шаг. А потом ещё один. И идти.

«Ваша миссия — изменить мир к лучшему, а как вы это сделаете — решаете только вы»

Критики — это наше всё. Это вечно сомневающиеся во всем «реалисты», высмеивающие и ставящие под сомнение любую инициативу: покрасил забор — никто не оценит, запустил проект — идея говно, вкрутил лампочку в подъезде — с жиру бесится, подал стакан воды — отравить хочет. Не дай бог вам допустить ошибку, сбиться или закашляться — будете прокляты и преданы анафеме. Критики всегда начеку и во всем видят заговор. Все их жизненные старания направлены исключительно на поиск грязного белья в чужих корзинах. Сидят на диване в трусах, но всем недовольны. В жопе, но возражают.

Читайте по теме:
Никогда не поздно: топ-3 миллиардера, которые ворвались в бизнес только после 40 лет

В топку критиков. Не замечайте их. Берегите свою карму. Никто не совершенен, и уж тем более тот, кто вас критикует. И если вы будете постоянно оглядываться на других — то обязательно споткнетесь и разобьете лицо. Поэтому просто делайте своё дело. Вы — это только вы. Личность со своим видением мира, своими пристрастиями и мнением. И ваше мнение может отличаться от мнения окружающих. Вы не должны всем нравиться. Ваша миссия — изменить мир к лучшему, а как вы это сделаете — решаете только вы. И даже если в итоге ваш проект оценят только ваши дети — этого достаточно. Всем не угодишь и нет смысла об этом переживать. «Этот проект сделал мой папа. Или мама» — скажут они. Вот это — главное. Всё остальное — собачий лай.

Читать дальше

Персоны

Почему Илон Маск изменит мир: 24 поразительных факта из биографии живой легенды

Опубликовано

,

Основатель SpaceX и Tesla Илон Маск запустил в космос сверхтяжелую ракету-носитель Falcon Heavy, грузоподъемность которой как минимум вдвое превышает те же показатели любой другой ракеты, спустя семь лет подготовки. Правда, в этот раз настоящего груза на ракете нет: Маск решил отправить в космос свой старый спортивный автомобиль Tesla вишневого цвета. Новое достижение ученого и предпринимателя – отличный повод вспомнить несколько интересных фактов из его жизни.

Илон Маск всегда был мыслителем и создателем. В детстве, мечтая, он практически уходил в транс, а уже в 12 лет создал свою первую видеоигру. Он всегда находил необычные способы заработать, а после окончания колледжа решил заняться бизнесом.

Сегодня он управляет компаниями, которые специализируются на электрических и беспилотных автомобилях, частных исследованиях космоса и колонизации Марса, солнечной энергии и искусственном интеллекте. Но помимо этого 46-летний Маск находит время на детей, съемок в кино, компьютерных игр и новых идей. Приведенные факты и его жизни, рисуют если и не полную то достаточно подробную картину эксцентричного многопрофильного инженера.

Читайте по теме:
В Tesla придумали необычную систему мотивации для Илона Маска: его лишат зарплаты на 10 лет

Его родители думали, что он может быть глухим


В раннем детстве Маск часто смотрел вдаль, когда его родители разговаривали с ним. Эта особенность ребенка заставляла их поверить, что у Илона проблемы со слухом. Врачи решили, что дело в аденоидах, успешно их удалив, однако, оказалось, что он просто мечтает. Мать Илона  — Майя – вспоминала: «Он отключается, и вы понимаете, что он находится в другом мире. Теперь я просто не трогаю его, поскольку знаю, что он разрабатывает новую ракету или что-то вроде этого».

Читайте по теме:
Илон Маск признался, что случайно сходил на секс-вечеринку в Силиконовой долине

Над Маском издевались в школе
В школе Маску частенько доставалось од одноклассников, которые однажды жесткого избили его, сломав нос. Восстанавливать перегородку Илону пришлось уже в зрелом возрасте, а когда Маск пользовался болеутоляющим средствами, он придумал и написал идею Tesla.

В 1984 году он создал и продал видеоигру


В двенадцатилетнем возрасте Маск создал, а затем и продал свою первую программу – видеоигру под названием Blastar, в которой игрок обстреливал ряды инопланетян из лазерной пушки. В 2015-м один из программистов Google пересмотрел код Маска для работы в HTML5 и сделал его современным. «Это была тривиальная игра, но лучше, чем Flappy Bird», — вспоминал Маск.

Он оплачивал учебу в колледже за счет ночного клуба, который открыл в своем доме
В 1992 году Илон Маск перевелся в Пенсильванский университет. Вместе со своим другом он снял задешево общежитие на 10 комнат. По выходным это место превращалось в нелегальный подпольный бар. Окна здания закрывали черными мусорными пакетами. Маск не пил и держал все под контролем. По словам Илона, «вечеринки в баре помогали оплачивать учебу в колледже. За один вечер я мог заработать столько денег, сколько бы хватило на оплату месяца аренды». Однажды на одной из больших вечеринок Илону помогала его мать.

Он бросил университет
В 1995 году Маск поступил в Стэнфордский университет на факультет физики. Однако уже в течении нескольких дней он понял, что интернет имеет гораздо больше перспектив изменить мир, и вместе со своим обратом основал компанию Zip2, которая предоставляла программное обеспечение для новостных компаний.

У него пятеро детей


У Маска есть пять сыновей от первого брака. Близнецы Гриффин и Ксавье родились в 2004 году, а тройнята Дамиан, Саксон и Кай родились в 2006 году. У пары также был сын по имени Невада, родившийся в 2002-м году, но он умер от внезапного синдрома детской смерти в возрасте 10 недель.

Он настоящий Тони Старк
Илон Маск послужил прообразом Тони Старка в фильме «Железный человек», которого сыграл Роберт Дауни. Последний даже посетил штаб-квартиру SpaceX. Во второй части фильма Маск сыграл самого себя (по сюжету Илон — приятель Тони Старка).

Читайте по теме:
«Я никогда не срублю дерево»: 4 бесценных урока жизни, которые дал мне космонавт Каденюк

Однажды он почти разорился
В ходе Великой рецессии и дорогого во всех смыслах развода с его первой женой Маск жил за счет своих богатых друзей. Илон вложил свои последние 35 миллионов долларов в Tesla и сохранил свою долю в компании, несмотря на отсутствие наличных денег. По данным Forbes, сегодня Tesla оценивается более чем в 33,4 миллиарда долларов, а состояние самого Маска — 12,7 миллиарда долларов.

Ему принадлежит одна из машин Джеймса Бонда
В 2013 году Маск за 866 000 долларов приобрел на аукционе автомобиль-амфибию Lotus Esprit из фильма об агенте 007 «Шпион, который меня любил». Позже сам Маск признавался, что вся радость ребенка из Южной Африки, который смотрел фильмы о Джеймсе Бонде, пропала, когда он понял, что не может трансформировать машину нажатием кнопки в подводную лодку. Но сдаваться он не собирается и планирует превратить киношный вымысел в реальность.

Он сыграл в «Теории большого взрыва»
В ноябре 2015 года Маск снялся в одном из эпизодов сериала «Теория большого взрыва». Короткое появление Маска состоялось в День благодарения. Эта был роль камео, а его партнером по эпизоду стал Саймон Хелберг, играющий инженера Говарда Воловица, который имеет согласно сюжету сериала прямое отношение к космосу.

Говоря о своем умении быстро учиться новому, он приводит в пример дерево
Маск хорошо разбирается во многих вещах, и люди часто задаются вопросом: как он способен так быстро учиться. Сам Илон говорит следующее: «Мне кажется, что моя голова полна, и мне кажется, что я уже не так восприимчив к новому, как раньше. Но, говоря откровенно, мне кажется, что большинство людей может усвоить намного больше, чем они сами думают. Могу дать один совет: важно воспринимать знание, как своеобразное семантическое дерево. Убедитесь, что вы понимаете основные принципы. Другими словами, у вас есть ствол и большие ветви, на которые вам надо повесить веточки и листья».

У него есть идея «пятого вида транспорта»
Пока что человечество пользуется самолетами, поездами, автомобилями и водным транспортом, Маск готовит к реализации концептуальную высокоскоростную транзитную трубку Hyperloop в качестве пятого вида транспорта. По его словам, теоретически это самый быстрый способ путешествовать по побережью Калифорнии. Такой транспорт не восприимчив к погоде, с ним никогда не случится катастрофы, и он может доставить пассажиров из Лос-Анджелеса в Сан-Франциско менее чем за 30 минут. «Он был бы энергосберегающим, работающим на солнечных батареях, что позволило сделать бы путешествие дешевле, чем полет на самолете», — говорил Маск в одно из интервью.

Илон Маск предложил «взорвать» Марс
Во время одного из публичных выступлений Маска спросили о его идеях относительно колонизации Марса. «В конце концов, вы могли бы превратить Марс в планету, похожую на Землю, — ответил Илон. — Вы могли бы разогреть ее». Когда его попросили уточнить, Маск заявил: «Есть два пути: быстрый и медленный. Быстрый – термоядерный взрыв над полюсами». Позже Илон объяснил, что его идея состоит в том, чтобы создать два «солнца» около Марса с помощью ядерного синтеза.

Читайте по теме:
Как поступить в 10 вузов США и учиться в Гарварде с дочерью Обамы: история Георгия Солодко

Он хочет «опутать» мир космическим интернетом
15 ноября 2016 года SpaceX подала заявку на разрешение на запуск 4 425 спутников, которые обеспечили бы доступ в Интернет по всему миру. В настоящее время около 4 000 спутников (активных и неактивных вместе) вращаются вокруг Земли.

Секрет его успеха – чистота
Когда пользователь одного из чатов во время конференции спросил Маска: «Что оказывает наиболее положительное влияние на вашу жизнь?», Илон ответил нетривиально: «Прием душа».

Маск купил особняки Bel Air стоимостью 70 миллионов долларов
Одного шикарного дома было недостаточно для бизнесмена. Маску теперь принадлежат пять особняков в щедрой южной Калифорнии, общей стоимостью более 70 миллионов долларов. Конечно, они очень экологичны. К примеру, вся энергия – солнечная.

На протяжении многих лет Маск скупал недвижимость по соседству. В 2012 году он купил дом за 17 миллионов долларов, а в 2013-м – соседний рядом с домом уже покойного Джина Уайлдера за почти семь миллионов долларов и превратил его в частную школу для своих детей. С того времени Маск приобрел еще три особняка Bel Air.

Илон считает искусственный интеллект большой угрозой для человечества
Маск стебется над искусственным интеллектом, хотя на самом деле он опасается, что ИИ может стать более могущественным, чем люди, и в конце концов уничтожить человечество. В интервью Vanity Fair Илон объяснил, что в его понимании ИИ – не робот, который станет слишком мощным, а компьютерный алгоритм. «Важно то, что если мы получим какой-то обычный алгоритм, тогда люди смогут остановить его. Но если в итоге получится большой, централизованный ИИ, который сможет принимать решения, его не остановить». Отметим, что Маск – не единственный, кто опасается силы искусственного интеллекта. Другие видные ученые современности – те же Стивена Хокинг и Билл Гейтс – также говорят об этом.

Telsa and SpaceX founder Elon Musk stands in front of the SpaceX Dragon capsule at Space Exploration Technologies Corp. Neuralink Corp., the Elon Musk technology startup aiming to link computers to human brains, has raised $27 million from a dozen investors. (Brian van der Brug/Los Angeles Times/TNS)

Книга «Путеводитель по галактике для путешествующих автостопом» стала «поворотным пунктом» для Маска
В одном из своих интервью Илон признавался, что книга Дугласа Адамса, рассказывающая о пришельцах, прибывших на Землю для постройки гиперпространственной магистрали и суперкомпьютера, для которого нет тайн, серьезно повлияла на него. Настолько, что Маск даже поместил ссылку на книгу в программное обеспечение Tesla Model S.

У него «грязный» юмор
Маск действительно шутит на грани, а иногда и переступает эту грань. Например, Тesla 3 он изначально хотел назвать Тesla Е, чтобы в итоге несколько разных моделей автомобиля – S, E и X – составили слово SEX.

Маск выпивал почти три литры колы в день, не считая кофе
На протяжении длительного периода своей жизни Илон ежедневно выпивал восемь банок диетической колы в дополнении к нескольким чашкам кофе. Это был его способ бодрствовать и сохранять работоспособность на протяжении 100-часовой рабочей недели в процессе запуска и строительства своих компаний в 2007-м году. «Я очень волновался, так как чувствовал, что начинаю терять периферийное зрение», — признавался сам Маск. Отметим, что, согласно медицинским заключением, для взрослых небезопасно употреблять более 400 миллиграммов кофеина в день. 

Мама Маска — лицо CoverGirl и предприниматель

В 69-летнем возрасте мать Маска – Майя – стала лицом известного бренда косметики CoverGirl. Это далеко не первый подобный опыт для женщины. Она работала в модельном бизнесе еще до рождения Илона, сотрудничая с такими брендами как Clinique и Revlon. Кроме того, у Майи контракт с модельным агентством IMG Models Worldwide. Также она снялась в клипе Beyonce на песню «Haunted».

«Я наконец могу признаться, что официально стала лицом CoverGirl! Мои трое детей, десять внуков и я с трудом держали эту новость в секрете. Кто же знал, что после стольких лет увлечения моделями CoverGirl, я стану одной из них в возрасте 69 лет! Это в очередной раз доказывает теорию – никогда не сдавайся! CoverGirl, спасибо за то, что позволили мне быть в вашей команде. Красота воистину для женщин любого возраста, и я не могу дождаться, чтобы начать это путешествие с вами!», – так Майя прокомментировала подписание нового контракта на своей странице в одной из социальных сетей.

Кроме того, мама Илона также занимается предпринимательством, являясь сертифицированным диетологом и специалистом по питанию. Майя руководила собственной компанией более 45 лет.

Маск постоянно находится в движении
В одном из недавних интервью сам Маск так описал свой рабочий день: «Я всегда перемещаю стол ближе к вам, где бы вы не находились. Но на самом деле у меня нет стола, обычно я перехожу к тому, у которого решают самую большую проблему. Я действительно верю, что нужно идти навстречу трудностям, и именно поэтому так поступаю».

Он тратит много денег на покупку особняков
В прошлом году Маск купил очередной, уже пятый дом в престижном районе Лос-Анджелеса — Bel Air. За особняк предприниматель выложил 24,25 млн. долларов. Учитывая, что ранее не приобретение первых четырех домов Маск потратил 48 миллионов долларов, его общая сумма расходов «на жилье» составляет около 72 миллионов долларов.

Илон одержим обучением своих детей
Причем, настолько, что в 2015-м году Маск открыл частную школу для своей семьи под названием Ad Astra. По неофициальной информации, обучением он руководил из офиса SpaceX в Лос-Анджелесе. Сам Маск также рассказывал об этом, правда, подробностями делился неохотно, отмечая лишь, что в школе нет традиционных классов.

Читать дальше
Реклама

Trending

Все материалы сайта и журнала PROMAN Ukraine защищены украинскими и международными законами о соблюдении авторских прав. Любое использование материалов журнала возможно лишь после согласования с редакцией. При использовании материалов с сайта proman.com.ua прямая открытая гиперссылка на ресурс не ниже второго абзаца текста обязательна